Серія публікацій про етнопроєкт від ГО «Країна рівності і правди» та бренду «Branch Textile» продовжується, і сьогодні я розповім про надзвичайні вчинки та теплі історії людей, які знаходяться серед нас. А ключовим в цій історії буде рушник, що через майже століття повернувся на рідну Тернопільщину. І майстрині проєкту дадуть цьому рушнику нове життя.

Доброчинці волонтерам громадської організації також приносять готові вироби, яким знаходять призначення. Часом буває, щось просять натомість. А трапляються випадки, коли з благодійною метою звертаються не вперше.

Рушники, які чекають на перевтілення. Фото: Анна Тарасенко

Тернополянка Юлія Мнюх зовсім випадково познайомилася з невтомною волонтеркою Юлією Мамчак. Жінка каже: «Мене надихнув приклад Юлі. Її щирість, її доброта. Надихнула її невтомна праця і діяльність».

Засновниця ГО «Країна рівності і правди» Юлія Мамчак. Фото з особистого архіву

– Юлія Мамчак допомагала моєму братові ще на початку війни, коли постала потреба у тепловізорі. Звернулася до неї за допомогою, сконтактувавшись через соцмережі і чекати довго не довелося, – поділилася наша співрозмовниця історією знайомства із волонтеркою.

Пройшов час, я побачила оголошення про збір речей для продажу на аукціоні, в переліку яких були унікальні сорочки/сукні. У мене ж були власноруч вишиті елементи шлюбного одягу – сукня та сорочка. Які я вишивала бісером. Їх я вирішила передати з благодійною метою Юлі, аби кошти з продажу спрямувати на підтримку наших воїнів.

Тоді ці речі продалися швидко і виручили за них доволі велику суму.

На цьому історія Юлії і добрі справи не завершилася. Доля нас зводить з людьми неспроста.

– З часом мене доля звела з жителькою Сватового (Луганська обл.). Тій жінці я допомагала з переїздом. Жінку звати Марія. Почувши мою історію, вона вирішила зробити для мене подарунок – «Наш щасливий рушник», так Марія його назвала.

«Зробиш собі сорочку», – сказала вона.

Рушник, який передала Марія, жителька Сватового. Фото: Анна Тарасенко

Оскільки рушник був надто цінний для неї, я довгий час не насмілювалася брати його до рук. А тепер, дізнавшись про проєкт ГО «Країна рівності і правди», відчула, що йому справді можна дати друге життя, тим самим і врятувати таке дорогоцінне життя когось з воїнів.

Готові вироби з колекції «Branch Textile». Фото: Анна Тарасенко

Рушник вишитий мамою Марії, яка, до речі, родом з Тернопільщини. Тож рушник повернувся на свої терени.

– Марія розповідала історію свого роду, яка до щему та сліз торкнулася мого серця. Матір Марії одружилася і поїхала на Луганщину, де народилася жінка. Вже під час війни Марія покинула Сватове, переїхавши на Харківщину. Влітку 2024 року Марія вирішила поїхати подалі від війни, за кордон. Тоді наші долі перетнулися.

Ми розмовляли кожна про власний біль. І з однією із трьох сумок, в які вмістилося життя Марії, вона дістала згорточок з газети, всередині якого був рушник. Так він перейшов до мене.

Фрагмент вишитого рушника. Фото: Анна Тарасенко

Напередодні свят з вишитим рушником Юлія прийшла до волонтерки.

– Проєкт мені запав в серце. Це доля. Тому єдиний варіант, який я розглядаю – дати рушничкові ще одне життя. Шанс, який дозволить фінансово підтримати ЗСУ і зберегти вишиті мотиви з таким цінним минулим, аби вони зігрівали душу і передавалися з покоління в покоління маючи таку непросту зворушливу історію, цінну для кожного з нас.

Хто зна, можливо хтось із наших читачів стане щасливим власником виробу, який буквально несе в собі історію нашого роду.

Фото, відео авторки

Детальніше читайте у попередніх публікаціях: Волонтери з Тернополя виготовляють одяг з елементів автентичних рушників. Цьому благодійному проєкту немає рівних.