Навiть тут, в глибокому тилу, медикиня та пластунка з Тернополя щодня вiддає свiй час, здоров’я та душевнi ресурси на те, щоб зустрiти перемогу разом зi своєю сiм’єю у вiльнiй та незалежнiй країнi.

Вже рiк пройшов з початку активного наступу росiйських вiйськ на українськi землi. Ми боялися, гуртувалися i нарештi боролися кожен на своєму фронтi. Так, для Наталi Маркiвни Хмiль, працiвницi екстреної медичної допомоги з бiльш як 20-рiчним стажем, активної членкинi української скаутської органiзацiї Пласт, мами, дружини та просто людини з великим серцем, природним був порив до дiї, акумуляцiї сил та українська пiсня, яка здатна подолати будь-який страх та пiднести дух.

Iсторiю Наталi Хмiль розповiли в iнформацiйному блозi «Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Тернопiльської обласної ради.

30 грудня 2022 року лiкарка та волонтерка з Тернополя отримала державну нагороду України, вручену особисто Президентом Володимиром Зеленським – «Золоте серце». Така вiдзнака ушановує тих, хто зробив вагомий внесок у розвиток волонтерського руху, зокрема пiд час вiйськової агресiї росiї проти України. I хоча сама жiнка скромно стверджує, що є багато людей, якi смiливо вирушають допомагати у саме пекло фронту, але в тилу робиться вся найскладнiша логiстична робота. Завдяки таким активiстам, якi об’єднають навколо себе усiх свiдомих та спраглих до дiї українцiв, незалежно вiд вiку, статi та соцiального становища, творяться великi справи й нашi вiйськовi на Сходi та мешканцi прилеглих територiй мають змогу отримати все найнеобхiднiше не просто у максимально можливому обсязi, але й своєчасно.

Волонтерська iсторiя панi Наталi розпочинається ще задовго до подiй 24 лютого. У 2001 роцi вона стає працiвником екстреної медичної допомоги, а згодом проходить додатковi курси психiатрiї у Львовi i починає свою дiяльнiсть у ролi лiкаря-психiатра спецiалiзованої виїзної бригади, яка надає психологiчну допомогу у випадках зловживання наркотиками та алкоголем, порушення психiки, депресiї та посттравматичних стресових розладах.

Волонтерство для мене – це вже давня тема. Волонтерська робота розпочалася ще з Помаранчевої революцiї, коли я взяла вiдпустку i працювала медиком в тимчасовому мобiльному шпиталi в Будинку офiцерiв i надавала допомогу тим людям, якi знаходилися тодi на Майданi: волонтерам, вiйськовим i всiм тим, хто приїхав до Києва, щоб висловити протест проти тогочасної полiтичної ситуацiї в Українi, – розповiдає Наталя. – Згодом була нагороджена пам’ятним знаком «Видатному медику, учаснику помаранчевої революцiї». Коли розпочалася Революцiя гiдностi, то не мала змоги поїхати, адже на той момент доглядала маленьких дiтей, хоча в ходi АТО допомагали зi всiєю пластунською спiльнотою, як могли, адже Пласт завжди бере участь у таких акцiях, якi спрямованi на захист України.

Повномасштабне вторгнення застало Наталю Хмiль на роботi. Здоров’я не дозволило їй поїхати на вiйну в якостi медика, тому мобiлiзувалася на мiсцi та очолила гуманiтарний штаб тернопiльського осередку Пласту в станицi Тернопiль. Перший шок змiнився пiснями в пiдвалi пiд час тривоги та активною дiяльнiстю в перiоди затишшя. Пластуни постiйно проводять вишколи, до школи, навчання та тренування для дiтей, юнацтва та старших членiв. Були зiбранi усi сили, знання та стiйкiсть духу, щоб помiрковано реагувати на ситуацiю, що сталася i замiнити панiчнi настрої реальною допомогою.

Мiй брат вже деякий час живе зi своєю сiм’єю в столицi Швецiї Стокгольмi. Тому саме звiдти i надiйшла оперативно допомога в першi ж тижнi повномасштабного вторгнення. Ми отримували продукти, якi вiдправляли на Харкiв та на тi територiї, де у людей була реальна бiда. Наш осередок займався логiстикою, ми органiзовували спецiальнi групи. Особливим напрямом на той час був пошук вiйськового спорядження, адже багато пластунiв одразу пiшли служити в тероборону або до лав ЗСУ. Зараз процес вже налагоджений на державному рiвнi, але волонтерська робота далi триває i закiнчиться лише iз перемогою.

Гуманiтарний пластунський штаб шукає донорiв з рiзних джерел. В цьому дуже допомагає дiаспора з Канади, Нiмеччини та США. Органiзацiя Пласт має велику довiру та вiдмiнну репутацiю як в Українi, так i за її межами, тому їй довiряють, бо знають, що кошти та зiбранi речi завжди пiдуть за призначенням. Варто вiдзначити i спiвпрацю не тiльки iз стокгольмським хабом, а й з польськими та чеськими волонтерськими стихiйними органiзацiями та фондами.

Це не тiльки моя заслуга, – каже натхненна власниця «Золотого серця», – багато людей допомагає, я одна не впоралася б. Я органiзовую процес розвантажування транспорту з гуманiтарною допомогою, координую логiстику, але за кожною дiєю завжди є ще одна пара рук. На допомогу приходять пластуни, спiвробiтники, фельдшери, медики-студенти та побратими чоловiка, який служить в тероборонi. Вони беруть участь у сортуваннi та розподiлi лiкiв, їх доставцi до пунктiв призначення.

Наталя Маркiвна зiзнається, що нагорода «Золоте серце» – це чудове пiдтвердження того, що вона рухається у правильному напрямку, але зупинятися вона точно не збирається. Навiть тут, в глибокому тилу, медикиня та пластунка з Тернополя щодня вiддає свiй час, здоров’я та душевнi ресурси на те, щоб зустрiти перемогу разом зi своєю сiм’єю у вiльнiй та незалежнiй країнi. I робить вона це не тому, що так потрiбно, а тому, що iнакше просто не може i не вмiє.

Фото з вiдкритих джерел