Визнання Помісною Кіпрською церквою Православної церкви України спровокувала різкий вибух гніву, критики і, без перебільшення, підривної діяльності з боку російських пропагандистів. Росія докладає чимало зусиль для створення вигідного для себе інформаційного поля на Кіпрі, пронизаного Кремлівською пропагандою, пише «Духовний фронт України».

Зрештою, діяльність кремлівських пропагандистів та агентів-впливу стала набридати кіпріотам, які досить швидко усвідомили повноту змісту словосполучення «братерських відносин по-російські».

Одним з перших «діячів інформаційного простору», на кого звернули увагу кіпріоти, став Алєксандр Вознєсєнскій (рос. Александр Вознесенский), який протягом тривалого часу називав себе громадянином України. То ж і ми подивимося на цього персонажа, використовуючи лише відкриті джерела, що доступні кожному.

Як пише «Cyprus daily news», «Алєксандром Вознєсєнскім» виявився Алєксандр Бориславскій (рос. Александр Борыславский), парафіянин Лімассольської російськомовної парафії свт. Миколая та прихильник «русского міра». Бориславскій, нібито, був семінаристом у Києві, але навчання не завершив.

Заборонений у служінні протодиякон РПЦ Андрєй Кураєв пише, що Бориславскій одружений зі Світланою Бориславской, яка свого часу отримала вигідну пропозицію щодо працевлаштування на Кіпрі. З того часу родина проживає на острові.

Кураєв стверджує, що сам Бориславскій офіційно не працює, виховує дітей, є «домогосподар» і має чимало вільного часу для написання пропагандистських матеріалів. Паралельно з псевдонімом «Вознєсєнскій» він, подеколи, використовує в соцмережах та блогах ще одне вигадане прізвище – «Пасічнік» (рос. Пасичник).

«Cyprus daily news» також стверджує, що Алєксандр Бориславскій працює фотографом. Зокрема, він виконував фотозйомку на замовлення російського бізнесмена Вячєслава Зарєнкова та кіпрського митрополита Ісаї, а також у храмі, який Зарєнков побудував для митрополита Ісаї.

Вячєслав Зарєнков – російський професор, будівельник, підприємець, письменник, меценат. Входить у топ-200 найбагатших людей Російської Федерації. Спонсорує будівництво церков, у тому числі, на Кіпрі ним профінансовано будівництво храму в ім’я Святого Апостола Андрія Первозванного и Всіх святих, в землі Русскій просіявших. З 2017 року з його ініціативи на Кіпрі проходить греко-російський православний фестиваль «КипРус».

Митрополит Ісая (прізвище при народженні – Георгакіс, пізніше змінив прізвище на Кіккотіс), навчався в Московській духовній академії. Церковнослов’янській мові його навчав тоді ще єромонах Іларіон (Алфєєв), який зараз є митрополитом РПЦ і очолює відділ зовнішніх церковних зв’язків. Митрополит Ісая Кіккотіс був одним з чотирьох архієреїв, які критикували предстоятеля Православної церкви Кіпру Хризостома ІІ за визнання ПЦУ.

В основному Бориславскій займається написанням статей під псевдонімом «Вознєсєнскій». Публікації пронизані ненавистю до Кіпру, кіпріотів та греків, возвеличують Російську православну церкву і Росію. Більшість написаних текстів він публікує у власному Телеграм-каналі «Рєлігія і політіка».

Також, як інформує «Cyprus daily news», Бориславскій тісно пов’язаний з російським православним олігархом Константіном Малофєєвим (власник телеканалу «Царьград», брав участь в окупації Криму) та з секретарем відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ протоєреєм Ігорем Якімчуком. Бориславскій дуже тішиться цим контактом і вихвалявся в обмеженому колі осіб, що виконує для Якімчука делікатні доручення на Кіпрі.

До слова, Якімчук напряму спілкується з архієреями Кіпрської церкви, а також регулярно відвідував згаданий вище храм, який на Кіпрі побудував бізнесмен Зарєнков.

Російськомовна Лімассольська парафія свт. Миколая на Кіпрі, парафіянином якої є Бориславскій, теж привертає до себе увагу цікавими фактами.

Зокрема, на сайті парафії розміщена інформація, що у 2009 році співголовою опікунської ради фонду будівництва храму для парафії став Глава Держдуми РФ Сєргєй Наришкін. Зараз, на хвилиночку, – діючий директор Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації.

Окрім посилання на цю інформацію, подаємо її скріншот, оскільки найцікавіші відомості мають тенденцію зникати з сайту парафії.

Зокрема, на даний момент вже неможливо відшукати під фотоматеріалами на сайті і сторінках парафії в соцмережах підписів авторства Алєксандра Бориславского. Після публікацій про цього діяча на «Cyprus daily news», парафія вирішила «підчистити» інформаційний слід, який пов’язує обитель з Бориславскім. Але, як-то кажуть, «скріншоти не горять».

Що ж змушує Бориславского використовувати псевдоніми-прикриття, приховувати свою справжню особистість, а парафію – ретельно підчищати інформацію про свій зв’язок з цією особою?

Згадані вище імена російського бізнесмена, посадових осіб відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, митрополита Кіпрської церкви і, особливо, Сєргєя Наришкіна, підводять до думки про потужну схему діяльності російських спецслужб та механізм російської пропаганди на Кіпрі.

У цій схемі цілком логічно вписується російськомовна Лімассольська парафія свт. Миколая на Кіпрі, як зв’язковий і, якщо хочете, явочний пункт, та Бориславський, як один з основних інструментів російської пропаганди та підривної діяльності на Кіпрі.

З цієї точки зору, для всіх вказаних заходів конспірації підстави дійсно очевидні. В інтернеті є одне фото, на якому видання «Cyprus daily news» ідентифікувало Алєксандра Бориславского.

Як і більшість «російських патріотів», він воліє жити за межами Росії на території держав, які вони «щиро ненавидять». Наведемо короткі приклади зневаги, які продемонстрував Бориславскій:

«… якщо Синод визнає ПЦУ, то з Кіпру підуть останні російські компанії, які хоч якось підтримували економіку Кіпру, що зараз перебуває у стані конвульсій…»;

«… завдяки російським грошам зараз люди на острові їздять не на віслюках, а на сучасних автомобілях…»;

про архієпископа Хризостома ІІ «… був би ти архієпископ, а тепер, думаю, дадуть тобі посаду архічорта за твою зраду Христа…», «… його ім’я увійде в історію, імовірно, як Копростом (говноуст), а не Хризостом (златоуст)…», «…я і багато інших думали, що Хризостом зупиниться перед можливою загрозою розколу своєї власної церкви. Але він виявився більш бридким типом, аніж про нього думали…»;

про Вселенського патріарха «…йдіть лісом, товаришу Варфоломій. Це ми Вас терпимо, як якесь непорозуміння…», «…в РПЦ довго закривали очі на це біснування і в підсумку єретик Варфоломій вторгся на териорію РПЦ, щоб підпорядкувати собі Україну…».

У підсумку, якщо раніше Бориславскій просував «русскій мір» на Кіпрі, то тепер ще й інформаційно підживлює «опозицію» до предстоятеля КПЦ, Архієпископа Кіпрського Хризостома. Бориславскій транслює погрози розколом та тонко натякає на «недружні» кроки у відповідь з боку РПЦ.

Неабияка прихильність Алєксандра Бориславского до ідеології «русского міра» та його нездорова зацікавленість українським питанням говорить про те, що під різними псевдонімами та в різний час він міг і, напевно, здійснював підривну інформаційну діяльність проти України.

Група «ІС» повідомляла про гібридну атаку Росії на Кіпрську православну церкву.