Вже тиждень не вщухають обговорення, щодо переселення КЗ “Дорога в життя” з їх рiдного вiдремонтованого примiщення в старий дитячий садочок. Мiська влада Чорткова, аби отримати мiжнароднi кошти на квартири переселенцям, максимально оптимiзувала власний заклад у якому перебували люди, що потребують особливого догляду i перенесла його куди подалi.

Тiльки займаючись освоєнням мiльйонiв гривень – здається ми усi забули, як сильно саме люди з iнвалiднiстю потребують любовi i доброго серця кожного з нас.

Передiсторiя: 

Багато рокiв комунальний заклад “Дорога життя” знаходився в будiвлi спального корпусу школи-iнтернату. За цей час там силою платникiв податкiв, спонсорiв, грантiв – вдалось зробити ремонт, закупити обладнання яке вкрай необхiдне для догляду за людьми з особливими потребами.

Втiм, пiсля початку повномасштабного вторгнення, мiський голова Володимир Шматько вирiшив залучити iнвестицiї i переробити всю будiвлю пiд квартири для переселенцiв. Однак, долею людей з особливими потребами не особливо переймався. Не пiдготувавши рiвноцiнної будiвлi, не зробивши ремонту, пандусiв – просто порадив людям залишатися дома.

Депутати-реформатори

Рiшенням депутатiв 14 лютого, заклад “пiд соусом” перейменування – оптимiзували. Фактично дозволивши отримувати змогу реабiлiтуватись лише дiтям. Усi iншi, чиї душi замкненi у безпомiчних тiлах – тепер будуть замкненi ще й удома з близькими що за ними доглядають. Таким чином кiлькiсть вихованцiв “Дороги життя” зменшилась, а вiдповiдно й легше стало їх перемiстити в гiршi умови. Говорячи про прiоритет перед переселенцями i освоєнням мiльйонiв, нашi земляки – програли.

Батькiв, яким вже нiчого втрачати i вони благали про можливiсть залишитися у своєму примiщеннi з усiма умовами, мiський голова у власному вiдеозверненнi засудив i звинуватив у роботi проти громади. Насправдi, жоден з нас не був на мiсцi тiєї жiнки, яка усе своє життя присвячує хворiй дитинi. Присвячує днi i ночi i проживає важке горе. I коли вiд неї вiдвертається громада, а мер зводить рахунки – цим батькам хочеться розлетiтись на шматки вiд безпомiчностi i несправедливостi.

Вони погодились на переселення, розумiючи невiдворотнiсть рiшення Володимира Шматька. Хоча вклали в цей заклад масу сил, енергiї, грошей, сил спонсорiв. Пiд тиском вiн змiнив керiвника закладу, змiнять юриста i скорiш за все – з часом лiквiдують. I кричати та благати, хоча б зробити рiвноцiнний ремонт – вже майже нiкому. Суцiльний вiдчай.

По факту, ремонт зробити навiть забудовнику, який заробить шаленi кошти – не вартує нiчого. Тiльки кому це потрiбно, якщо назвати батькiв полiтичними опонентами – значно простiше.

Арсен Верховiй.