Звiльнений з полону захисник “Азовсталi” Михайло Дiанов проходить реабiлiтацiю. Йому треба збiльшити свою вагу на 30 кiлограмiв, щоб йому змогли прооперувати поранену руку, де не вистачає чотирьох сантиметрiв кiстки.

Про це Суспiльному розповiла донька Героя.

За її словами, як тiльки батько зателефонував i сказав, що повернувся – вiдразу вирушила до нього.

“Вiн заходить, ми просто пiдкинулися з крiсел i побiгли його обiймати. Звичайно ж, я старалась його сильно не обнiмати, тому що вiн був у такому станi, щоб тiльки гiрше не зробити. А менi так сильно хотiлося його притиснути i не вiдпускати бiльше нiкуди. Я сподiваюсь, що так буде надалi i бiльше такого нiколи не станеться. Нi з ким. Я нiкому не бажаю такого”.

Коли батько повернувся з полону, Катерина ще не знала, наскiльки вiн травмований.

“Коли я його зустрiла, вiн був у пiжамi великого розмiру i не видно було цих всiх поранень, його тiла, наслiдкiв такого страшного полону. Менi було страшно дивитися. Ми зайшли в палату i вiн вирiшив нам показати. Коли батько зняв одяг i ми побачили цей жах, то в мене зразу виступили сльози i почалася iстерика. Я не могла дивитися, аж вiдвернула голову. Настiльки менi було важко дивитися”.

Катерина каже, кiстку в руцi її батька роздробило, коли в нього стрiляли окупанти. Чотири сантиметри кiстки над лiктем немає. Металеву конструкцiю, яку встановили у лiкарнi Марiуполя, медики так званої “ДНР” витягли плоскогубцями без знеболюючого. Тодi руку загiпсували, але повернувся воїн уже без гiпсу. Аби провести операцiю, тепер чоловiк має набрати вагу, близько 30-ти кiлограмiв, бо в полонi голодував”.

“Вiн не снiдав, не обiдав i наїдався вже на вечiр, щоби не лягати спати голодним. Це була капуста з водою, просто якась технiчна вода, хлiб. Вiн купляв хлiб за цигарки. А цигарки купляв за особистi речi. У батька був годинник, який вiн дуже цiнував. Цей годинник вiн носив майже усе життя. I батько вiддав його за пачку сигарет, а цi сигарети вже обмiнював на їжу”.

На лiкування Михайла українцi зiбрали майже сiм мiльйонiв гривень.

“Ми закрили збiр, а люди далi кидають грошi. I потiм люди цiкавляться, куди цi кошти пiдуть. Справа в тому, що ми не сподiвалися, що це будуть такi величезнi грошi. Те, що буде з цими коштами – вирiшить батько. Доброчиннiсть, громадськi органiзацiї, ЗСУ, безпритульнi тварини, люди з iнвалiднiстю – звичайно, вiн допоможе їм коштами, я навiть не сумнiваюся в цьому. Частина грошей вiн використає для себе, бо люди їх надсилали саме для нього”.

Фото Михайла Дiанова розлетiлися у соцмережах. Катерина каже, вiн дуже вдячний за пiдтримку, малюнки та вiршi людей. Донька розповiдає, найбiльше Михайлу подобається фото, як його вели у полон.

“Виглядає так, нiби це не його ведуть, а вiн веде”.

Катерина каже, чекати батька з полону, не маючи жодної звiстки вiд нього, було дуже важко. Тому дiвчина закликала звiльнити полонених i в соцмережах, i на мiтингах.

За її словами, батько розповiв, що росiйський полон не зламав його, а навпаки, зробив сильнiшим.

“О, я одразу ж давай дивитися це вiдео, вишукувати його обличчя, вишукувати його на кадрах. Хотiла побачити, як вiн взагалi себе почуває, як вiн виглядає, бо одне дiло – фотографiя, а друге – коли ти бачиш його на вiдео. Бачиш, як вiн ходить, як поводиться, знову ця посмiшка, знову цей знак миру, зразу впiзнала його характер, його поведiнку i зрозумiла, що це мiй тато, тобто, вiн взагалi не змiнився”.

Зараз батьковi потрiбен спокiй, каже Катерина. За її словами, надалi вiн хотiв би зробити все, аби iнших українських героїв якнайшвидше звiльнили iз росiйського полону. На фронт, розповiдає донька, батько повертатися не планує.

“Вiн казав, що контракт швидше за все не продовжить, тому що йому зараз треба пожити для себе, вiн своє вiдвоював. Я також так вважаю, що вiн дуже сильно допомiг нашiй країнi, нашим людям. I вiн казав, що хоче вiдкрити свою майстерню, свiй магазин, хоче займатися власним бiзнесом”.