Реформу децентралізації саботують, бо хочуть тримати громаду у залежності від волі чиновника

Реклама проти реалій

З кожним днем відчуваємо наближення виборів. По всій країні розгорнуто масштабну рекламну кампанію, де описують, які блага принесла нам діяльність влади. Напевно вже кожен бачив по області борди із описом того, скільки коштів виділено на ремонт доріг, а також ролики, де діти пропонують запитати у мера «що він зробив з усіма тими коштами», які в рамках децентралізації надали на місцях. Створюється така собі картинка, коли мовляв «нагорі стараються», а «низи», тобто місцеве самоврядування «недопрацьовує». Саме на місцевий рівень і намагаються переключити увагу людей.

Проте реальність виявляється трохи іншою. Справді, кошти виділили, але переважно на область, районі, села та ОТГ. У такий спосіб, очевидно, здобувається лояльність виборця і самих керівників громад. Натомість міста та обласні центри залишаються поза увагою. На них здебільшого перекладають відповідальність за загальнодержавні проблеми такі, як фінансування освіти, пільгового проїзду тощо. При цьому не враховується, що українські міста страшенно «зношені» і багато десятиліть ремонтів не знали, ані житловий фонд, ані дороги. Громади міст залишають без коштів на розвиток, бо вони змушені дофінансовувати зарплати освітян, медичних закладів. При цьому на них же покладають відповідальність за погані дороги, зруйновані двори. Паралельно виникають нові «ініціативи покращень», які насправді спрямовані на зменшення надходжень до бюджету. Громадам обіцяють цільові дотації і субвенції. Але, по-перше, ці зобов’язання з боку держави часто не виконуються. По-друге, такі субвенції напряму залежать від «волі чиновника нагорі». Нам показують в рекламних роликах, що громади незалежні, а у реальності стають ще більш залежними від центру.

Децентралізація по-українськи: Під загрозою саме існування міст

Про це говорять зокрема експерти з питань державних фінансів, доктор економічних наук, завідувач відділу державних фінансів Інституту економіки і прогнозування НАН України Інна Луніна та її колега Діна Серебрянська. Вони наводять статистичні дані, які вказують, що у структурі місцевого бюджету пострадянських країн ЄС соціальна складова (пільги, різні доплати) приблизно утричі менші, ніж в Україні. Це означає, що саме держава у ЄС несе ці соціальні зобов’язання. Громади ж здебільшого використовують кошти на розвиток, ремонти, будівництво. Ці ж дослідження доводять, що в Україні, починаючи з 2015 року відбувається активна «децентралізація» обов’язків і видатків, а от податків і коштів для цього не дають. Під загрозою саме існування міст.

Видатків більше ніж доходів

На критичну ситуацію вказує міський голова Тернополя Сергій Надал.  Під час одного з ефірів. Зокрема, відповідаючи на запитання глядача щодо ремонтів дворів та міжквартальних проїздів очільник Тернополя зазначив, що місто робить все можливе, щоб провадити масштабні ремонтні роботи, яких Тернопіль, як і більшість міст України, не знали більше сорока років. Однак під загрозу розвиток міст ставить саме саботаж фінансової децентралізації. Як прагматик Сергій Надал говорить мовою цифр.

Децентралізація у Тернополі: 2018 рік — додаткові надходження 394 млн грн – додаткові витрати 664 млн грн

«Реформа правильна і потрібна. У всій Європі грошима розпоряджається громада, бо вона  знає, куди їх треба спрямувати. У 2014 децентралізація розвивалася швидкими темпами. Можу сказати про це, як фахівець, який брав участь у розробці багатьох корисних ініціатив. Протягом останнього року реформу почали блокувати ті, кому невигідна незалежність і свобода громад від «волі чиновника». Нас закликають: «Піди запитай у мера, що він зробив!”», – бо, мовляв, ми дали мільярди на місця – «Що там вони роблять?». Я скажу мовою цифр. Перше — ніхто коштів не дав. Просто прийняті закони, якими чітко передбачено, які податки залишаються на місцях, а які йдуть на центральний рівень. Натомість передано додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою також витрати. За 2017 рік місто отримало додаткових надходжень 321 мільйон гривень. Натомість зобов’язань, а це утримання профтехосвіти, оплата за комунальні послуги у медицині, оплата невчительського складу шкіл, оплата за дитячі садочки, оплата пільгового проїзду – на 594 мільйона гривень. Порівняймо лишень: 2018 рік — додаткові надходження 394 мільйони гривень, а додаткові витрати 664 мільйони гривень. Тобто, у два рази більше. При цьому ніхто не скасовував пільги та інші гарантовані населенню блага. Все це переклали на місцеві бюджети. У Тернополі нам вдалося зберегти пільговий проїзд, бо вчасно почали транспортну реформу, впровадили електронний квиток. Але все одно це нам вартує близько 40 млн грн на рік. На зарплати вчителям минулого року ми змушені були виділити додатково 24 млн грн, хоча ці кошти мала б профінансувати держава», – зазначив Сергій Надал.

Врятувати реформу заради майбутнього

Сьогодні місцеве самоврядування робить достатньо багато. У міру можливостей, насамперед фінансових — ремонтуються двори, житловий фонд. Тернопіль регулярно виділяє кошти на допомогу учасникам війни. Це одне з небагатьох міст, де учасників добровольчих батальйонів також прирівняно у пільгах до учасників бойових дій, не чекаючи рішення на державному рівні. У місті реалізовується безпрецедентний проект з виділення житла учасникам війни за участі приватних інвесторів. При цьому міська рада створює умови, коли інвестор будує житло, а рішення про виділення житла приймає комісія, що складається з самих ветеранів. Відбувається все під контролем громади без участі чиновників. Три роки поспіль Тернопіль «витягує на собі» загальнодержавні зобов’язання. Але, можна цілком погодитися з думкою мера, якщо реформу децентралізації будуть проводити виключно на рекламних бігбордах та у телероликах, то розвиток міста зупиниться. Безперечно, ми маємо критично оцінювати діяльність будь-якої влади, включно з місцевим самоврядуванням. Але, коли хочеться покритикувати за погану дорогу чи ще якісь побутові негаразди, варто все ж таки спочатку розбиратися у суті. Громада має спільно з місцевим самоврядуванням захищати свої фінансові права, бо жити нам саме тут, а не у вигаданих роликах.

Степан Сенишин, економічний оглядач