ДЕСС виявила ознаки афілійованості Почаївської лаври з Російською православною церквою
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) завершила дослідження щодо наявності ознак афілійованості Почаївської Свято-Успенської лаври з іноземною релігійною організацією, діяльність якої заборонена в Україні. За результатами перевірки встановлено, що такі ознаки наявні.
Як повідомили у ДЕСС, Почаївська Свято-Успенська лавра є структурним підрозділом Української православної церкви та входить до складу Київської митрополії УПЦ, яка відповідно до українського законодавства визнана афілійованою з Російською православною церквою (РПЦ).
Також дослідження підтвердило, що статут Лаври та інші документи, які регулюють її діяльність, засвідчують належність монастиря до структури Київської митрополії УПЦ. Крім цього, встановлено, що Статут Російської православної церкви передбачає входження керівника Почаївської лаври до статутних органів управління РПЦ.
Відповідний наказ видано на підставі законів України «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» та Порядку проведення дослідження, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Дослідження тривало з 24 червня 2026 року.
Почаївська Свято-Успенська лавра розташована в Тернопільській області та є найбільшою православною святинею Волині. У 2003 році комплекс монастиря передали в безоплатне користування УПЦ Московського патріархату. Договір оренди діє до 2052 року.
До комплексу Почаївської лаври входить 18 споруд, шість із яких перебувають на балансі Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.
Міністерство культури створило комісію для перевірки використання об’єктів Почаївської лаври. Крім того, Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту підтримати проєкт постанови №9179 про звернення до Кабінету Міністрів із пропозицією розірвати договір оренди комплексу споруд лаври з УПЦ. У комітеті наголошували, що державне майно було передане у безоплатне користування, а представники Міністерства культури та громадськість тривалий час не мали можливості здійснювати належний контроль за його використанням.
