«Це буде черговий складний день», – командир відділення 2 Галицької бригади НГУ на псевдо “Артист”
Позиції нацгвардійців на Покровському напрямку давно стали місцем, де спокій – це розкіш. Щоденні вогневі контакти з ворогом, постійна небезпека через ворожі дрони, артилерійські обстріли та авіаційні удари, – все це несе великий ризик для кожного, хто виходить з укриття. І все одно гвардійці виконують свою справу: стримують окупантів, захищають землю, рідних і допомагають пораненим побратимам.
«Це буде черговий складний день», – передбачав командир відділення 2 Галицької бригади НГУ на псевдо Артист. На дворі була середина осені. Холодної, незолотої, фронтової осені в посадках серед степів під Покровськом. Російські окупанти щойно обстріляли позиції нацгвардійців. «Є поранений! Потрібна допомога», – почув у радіостанції гвардієць. Побратим був за 500 метрів від бліндажа, в якому перебував Артист і ще декілька бійців. У місті це відстань, яку можна пройти за кілька хвилин, навіть кава не охолоне. Однак на фронті відстані вимірюються зовсім інакше.
Пізнім вечором небо затягнуло хмарою, і це вікно можливості дістатись до побратима не можна було змарнувати. Машина евакуації вже чекала. В момент, коли ворожі дрони ненадовго віддалились, швидко й, не думаючи про власну безпеку, чоловік сміливо рванув з укриття у бік пораненого.
Та замість одного, їх там виявилось двоє. Поранення були різні: важке і легке. Сергій викликав товариша. Гвардійці спрацювали, як один механізм – на результат. Згодилися і фізична, і медична підготовка. Вони разом допомогли побратимам дістатись безпечного місця і лише тоді перевели дух. Руки пекло від втоми, та головне, що всі були живі. У щільній темряві ночі поранених евакуювали. Не встигли гвардійці перевести дух, як радіостанція обізвалася знову – ще один оборонець зазнав поранень. І Артіст вирушив на допомогу.
«Нам повідомили, що одному з наших суміжників посікло осколками ноги, і пересуватися він не міг. До того ж схоже, ще й заблукав. Тому це була задача «з зірочкою», як кажуть. Спочатку знайти його, а потім допомогти добратись на точку евакуації», – пригадує Артіст.
На той час на позиції залишилося двоє гвардійців. І хтось мав залишатись на місці. Пішов Артіст. Його шлях координували наші оператори дронів. Товариша знайшов і потягнув його до свого бліндажа. Уже в безпеці, оглянув поранення і надав йому медичну допомогу.
Близько п’ятої години ранку надійшла команда допомогти ще одному «трьохсотому». Наближався світанок. Це означало завершення «сіряка» – періоду, коли ускладнена робота дронів, а відтак трохи легше піхоті. Тож час знову підганяв. Вся надія була на удачу, власну уважність і вміння бігти. Втретє за добу Сергій, перевіривши спорядження і зброю побіг на допомогу побратиму, який самостійно пересуватися вже не міг. На зворотному шляху Сергій почув характерний шум двигунів безпілотника. Ворог засік нацгвардійців, і їхній дрон зі скидом почав переслідування.
«Втікати не було куди. Ми були на половині дороги до моєї позиції, яку не могли «спалити», щоб її потім не «розібрали» артою. Тому спробували відскочити і залягти. Дрон завмер. Це означало скид. Далі вибух і пронизуючий біль в нозі. Хотілося б помилитись, але я теж перейшов у статус пораненого. Відтак задача ускладнилася ще більше. Але я ще міг пересуватися», – розповідає нацгвардієць.
Хлопці вирішили розділитись – один укриється в посадці і чекатиме допомогу, інший добереться до бліндажа і пришле допомогу.
«Поки росіянин полетів на перезарядку ми зробили так, як домовились, і я обережно на одній нозі пошкутильгав до сховку. З пораненою ногою дистанція видавалася набагато довшою. Але якось дострибав», – каже він.
За другим пораненим вийшов його побратим. Росіяни ще довго накривали місце, де помітила нацгвардійців, мінометним вогнем. На щастя для захисників – самого бліндажа росіяни так і не виявили. Гвардійців евакуювали за кілька годин. Медики надали допомогу, а за кілька місяців Артіст знову повернувся в стрій.
За проявлену мужність та рішучість нацгвардійця нагородили медаллю «За врятоване життя». Хоча про свій героїзм він не дуже любить говорити.
«Я не міг не допомогти побратимам і зробив те, що мав зробити. Можливо, це був, свого роду, сигнал всесвіту, щоб, якщо я опинюся в біді, то щоб був хтось, хто допоможе. А той день запам’ятався викидом адреналіну і тим, що я був вдячний тривалою підготовкою перед ротацією. Отримані знання особливо з тактики і медицини реально врятували і моє життя, і життя побратимів», – скромно каже нацгвардієць
Сьогодні Артіст знову на службі. Допомагає готувати до виконання бойових завдань новачків. Зізнається, що головне – готуватися, бо чим більше ти підготовлений, тим більш ефективним зможеш бути навіть в непередбачуваних умовах.
#2галицькабригада #НГУ
