«Чотири рази мене ледь не вбили» — гвардієць на псевдо Меч про бої на Донеччині, віру та гумор на війні
На позиціях, зізнається гвардієць, буває важко, але найважливіше опанувати себе. Зі своїм страхом необхідно працювати і намагатися брати його під контроль.
Володимир Мамедов на псевдо Меч – гвардієць тернопільського підрозділу 2 Галицької бригади Нацгвардії. Побратими розповідають, що Меч має унікальну та дуже цінну рису – він залишається оптимістом навіть у найскладніших обставинах. Наприклад, коли доводиться відбивати штурм, стримуючи ворожі атаки поблизу Покровська.
Одного разу Меч разом з побратимами потрапили під потужний обстріл. Вони зайшли на позицію після виснажливого переходу, коли навколо вже почали рватися снаряди.
– Ми йшли декілька кілометрів на позицію. Бомбило так, що балки аж підскакували. Нас дев’ять чоловік. Один з окопу прибіг і каже: «По нас працює танк». Я відповів, що чую. Але ми старалися, щоби окупанти не просунулися до нас. Попри хаос і гуркіт вибухів, ми не відступили. Кожен тримав позицію, відчуваючи підтримку побратимів, поки ворожий натиск не ослаб, – пригадує гвардієць.
Секрет стійкості для Меча складається з кількох компонентів. Найперше – це навчання, тренування і відпрацьовані навички бою.
– Я дуже багато вчився. Вчився як виживати, як себе зберегти – це в першу чергу. Я казав до хлопців: «Вчіться, бо дуже важко буде потім у бою». Хто не вчився – з нами зараз їх, на жаль, вже немає, – пояснює Володимир.
Гвардієць розповідає, що намагається шукати позитив у кожній ситуації і ділиться своїми спостереженнями з побратимами. Мовляв, навіть дрібниці можуть додавати сили. Якщо бачить гарний краєвид, просить того, хто поряд, теж подивитися. Якщо згадає смішну історію, ділиться нею з побратимами. Інші важливі джерела сили – це віра і підтримка близьких.
– Я набив собі татуювання із зображенням ангела. Це мій оберіг. Ношу ще підвіску з ликом Божої Матері. Багато молюся – це дуже допомагає мені духовно. Я знаю, що мене ще щось «тримає», бо вже чотири рази ледь не вбили. Думаю, мене хтось оберігав. А ще для мене завжди залишається важливим зв’язок із рідними, підтримка побратимів і гумор. Вірю, що згуртованість і сила духу – запорука перемоги. Якщо ми будемо підтримувати й триматися, тоді війна швиденько закінчиться. Головне – бути одним цілим, як один великий кулак. І тоді перемога буде за нами!
Відео: Тернопіль 1
