Щоб потрапити в українську армію, молодий чоловік у перший період повномасштабного вторгнення окупантів виїхав із родиною з тимчасово окупованої частини Херсонщини на Тернопільщину. Тому й позивний у воїна відповідний – “Херсон”.

29-річний боєць після виїзду з тимчасово окупованої частини Херсонщини в квітні 2022 року прибув в один із ТЦК та СП на Тернопільщині. Військові дали тиждень на те, щоб оговтатися та владнати домашні справи, і – у стрій до лав 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України. На даний момент він  механік-оператор апаратної взводу зв’язку роти зв’язку польового вузла зв’язку цього з’єднання.

Для “Херсона” ця війна –  особиста межа між звичним мирним життям і жахом, який принесли на своїх багнетах рашисти.

“Я був в окупації, тому пішов на фронт у складі українського війська. Ворог робить із нашими жінками, із дітьми, все, що хоче… Якщо окупантів не зупинити, те саме, що відбулося не тільки в Бучі, буде з усіма іншими беззахисними українцями…”, – пояснює старший солдат свій однозначний вибір.

Тому в Андрія є два найголовніших пріоритети: родина і країна:

“Бути з сім’єю. Творити майбутнє – для себе, для дітей. Найголовніше м щоб усе це закінчилося нашою Перемогою. Я для цього роблю все, що можу”.

Упродовж війни підрозділи у “Херсона” не раз змінювалися. Але завжди поряд були дружні і щирі люди. З багатьма досі підтримує зв’язок.

Польоти наших дронів над лінією фронту, охорона позицій, контроль за ворогом із висоти – це все напрямки, які він забезпечує, як і комунікацію між підрозділами:

“Моя робота – це динаміка! Особливо цікаво на вогневих позиціях. Приїжджаєш – і бачиш, як хлопці реально ведуть бій із окупантами, переважно, на Запорізькому напрямку”.

Українські воїни після успішних Харківського й Херсонського контрнаступів, за словами зв’язківця, навчили п***рів тримати оборону: тепер ті закопуються в землю якнайглибше, облаштовують засідки, проводять мінування, активно застосовують розвідку.

Та їхня тактика далеко від кривавого “совка” не втекла:

“М’ясні штурми” продовжуються, – каже “Херсон”. – Для них головне – зачепитися за черговий клаптик української землі: вони просто йдуть і вкриють усе своїми трупами. І далі йдуть по власних трупах… Аж доки не захлинаються у власній крові”.

Про бойових побратимів говорить із особливим теплом. Зазвичай група “Херсона” літала безпілотниками через день. Розпорядок незмінний: кава о четвертій ранку, далі – на позиції. Із шостої вже видно небо, землю, ворога. Розгортають Старлінк і чекають дозволу на зліт. Цілий день – пошук. Виходи ворожої артилерії, пересування живої сили і техніки…

Чимало інформації отримували через перехоплення. Бували моменти, коли п***ри і наших ловили на цьому, потім обстрілювали.

“Прильоти лягали близько – щастя, що “косячили”. Ми точніші! У них навіть снаряди часто не розриваються – “браковане государство” в усьому!”, – констатує старший солдат.

У відпустку “Херсон” їздить у Тернопільську область. Хлопці-побратими пообіцяли йому детальніше показати цей чудовий край уже після війни. А щодо рідної області, яку він залишив майже 3 роки тому: після смерті батька у старшого солдата  там не залишилося жодних зв’язків. Але він мріє таки повернутися на рідну землю, звільнену від рашистів.

Для охочих долучитися до лав тернопільських гармашів у 44 ОАБр надають контактний номер телефону: +380984821003.

Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.

Фото Відділення комунікацій 44 Окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.