Чотирнадцятирічний Василь Довгаль зі Збаража на Тернопільщині вирощує п’ять порід декоративних курей. У його господарстві – індонезійські чорні аям цемані, китайські шовкові, карликові кокінхіни, падуани та сібрайти. Птахівництвом хлопець цікавиться з двох років – тоді підгодовував бабусиних курей. Тепер має близько 60 курей і мріє розвивати власну справу, розповідає Суспільне Тернопіль.

«Часто відвідував бабусиних курей, ходив годувати. А серйозно ними почав займатися у 2016 році. Попросив тата, щоб він мене завіз на птаховиставку. Там уперше побачив карликових та породистих курей. Вони мені дуже запали в душу і я попросив тата, щоб він мені їх купив. І так все почалося із сібрайтів», – розповідає Василь.

Серед птахів – рідкісна індонезійська порода аям цемані, яка має повністю чорне забарвлення.

«Це порода, назва якої аям цемані. Фермери заводять її для оригінального екстер’єру. Їхні особливості – чорне м’ясо, гребінь, кістки, нутрощі, сережки-очі. Це показник чистокровності. Яйця середнього розміру, трішки менші, ніж у простої курки. Яйценосність – від 100 до 120 яєць за рік. Півень може важити два кілограми, курочка – пів. Характер буває агресивний та полохливий. Я їх уже приручив, то вони в мене більш-менш йдуть до рук», – каже хлопець.

Порода курей аям цемані. Суспільне Тернопіль

У тому ж вольєрі живуть і шовкові кури – пухнасті, не здатні літати.

«Особливість шовкових курочок – незвичне оперення, шовковисте. Яйценосність – 100–130 яєць за рік. Цікавинка в тому, що мають п’ять пальців на ногах. М’ясо в них чорне. Вони як яєчного, так і м’ясного направлення».

Шовкові кури. Фото: Суспільне Тернопіль.

Курник-вольєр Василь звів із батьком. Будівництво тривало пів року.

«Вольєр побудований так, що розміщений надворі, є денний вигул для курей. Є вольєр від морозів і прихистку на ніч. Обробляю його йодокліном – це білий порошок. Обробка йде по всьому курнику – від вірусів, бактерій та бліх».

Вольєр для птиці. Фото: Суспільне Тернопіль.

Хлопець дбає і про раціон своїх підопічних.

«Домішки – трикальцій фосфат, рибне борошно та м’ясо-кісткове борошно. Також доливаю до зерна та кукурудзи спеціальний риб’ячий жир. Додаю багато круп: пшеницю, кукурудзу».

Василь Довгаль годує курей. Фото: Суспільне Тернопіль.

Серед декоративних курей – карликовий кокінхін, сібрайт і падуан.

«Карликовий кокінхін – декоративна курка родом з Китаю. Курочки важать 500 грамів, півники – 600–700. Яйценосність – 80–100 яєць на рік. Мені ці кури запали в серце, тому що за характером нагадують мені домашнього кота. Вони можуть підійти, поговорити, закудкудакати, ручні, не тікають нікуди».

Порода кокінхін. Фото: Суспільне Тернопіль.

«Це порода сібрайт. З цієї породи саме все й розпочалося. Це найулюбленіша порода зі всіх, які в мене є. Її вивів Джон Сібрайт у Великобританії ще в 1815 році».

Сібрайт золотого кольору. Фото: Суспільне Тернопіль.

Сібрайт — улюблена порода курей Василя Довгаля. Фото: Суспільне Тернопіль.

Ще одна порода – падуан.

«Порода – з італійського міста Падуя. Ці кури мають незвичний вигляд через свій капюшон на голові. Несуть від 100 до 150 яєць на рік. Півник може важити кілограм, а курочка – 500 грамів. Також можуть добре літати, але через капюшон на голові можуть недобре орієнтуватися».

Курка породи падуан. Фото: Суспільне Тернопіль.

Більшість своїх птахів Василь виростив з яєць в інкубаторі.

«Є термометр, показує температуру. Нормальна температура для інкубування – 38 градусів. Якщо зависока – можна знизити. Для інкубування потрібен процент вологості й часте перевертання. Я перевертаю зранку та ввечері. На 20 день курчата починають вилуплюватися, а на 21 – висихають».

Яйця в інкубаторі. Фото: Суспільне Тернопіль.

Хлопець знімає відео про своє господарство для соцмереж.

«У мене є свій тік-ток акаунт, де я публікую життя своїх курочок. Також спілкуюся з іншими досвідченими людьми в цій сфері та набираюся досвіду. Моя мрія – розвинути своє господарство і зробити на цьому бізнес».

Хлопець знімає відео для соцмереж. Фото: Суспільне Тернопіль.