У 2015 році, коли розпочався процес децентралізації і села об’єднувались у громади, точилося чимало суперечок. Одні були категорично проти такої реформи, другі запевняли – іншого виходу, щоб підтримати життя у селах, просто немає. Тоді однією із перших в нашій області утворилася Великогаївська громада. З тих пір люди не на словах, а на ділі побачили, що українському селу – бути, жити і процвітати.

Голова Великогаївської ОТГ Олег Кохман розповів про те, як вдається тримати громаду на плаву у цей непростий для країни час. Спілкувалася журналістка газети «Свобода» Зоряна Деркач.

Переселенці дякують за гостинність

Розпочали ми розмову із болючого, але надзвичайно актуального питання, – допомоги людям, які втікали від війни. На початку повномасштабного вторгнення у Великих Гаях оперативно створили штаб допомоги ВПО. Очолив його Олег Андрійович. Була чітко налагоджена робота. Одні люди зустрічали і розселяли переселенців, другі – годували, треті – займалися паперовими справами.

«Чимало людей, побувавши у нашій громаді, дякували нам за допомогу і підтримку. Загалом близько трьох з половиною тисяч осіб побували у нашій громаді. Хто транзитом, ночував і їхав далі, хто був довше, а кому так сподобалося, що вирішив залишитися жити тут назавжди. До слова, таких майже 300 осіб», – додав голова.

Час минав, тож постало питання житла. Тоді вирішили шукати приміщення в селах громади, облаштовувати там належні умови.

«Напередодні війни у селі Баворів на другому поверсі амбулаторії планували створити реабілітаційний центр для одиноких перестарілих. Згодом це приміщення використали для переселенців. Зробили ремонт, облаштували належні умови. Сьогодні там мешкає мама і 11 дітей», – продовжив голова.

Вся країна допомагала людям, які змушені були залишити рідні домівки, майно, втікаючи від клятих рашистів. Тож почали з’являтися різноманітні програми для допомоги ВПО.

Тоді заступниця голови Галина Кравчинюк запропонувала облаштувати у селі Козівка, на базі колишньої колгоспної контори, 16-квартирний гуртожиток для сімей переселенців. Він розрахований на 50 осіб.

«Ремонти вже на завершальній стадії. Завеземо пральні машинки, кухонне начиння, відтак, 16 сімей матимуть змогу мешкати у належних умовах. Зазначу, цей проєкт вдалося реалізувати завдяки допомозі швейцарського Червоного Хреста. Він вартував 11 мільйонів гривень, шість мільйонів надав Червоний хрест, п’ять – скерували з бюджету сільради», – зазначив голова.

Олег Андрійович разом із працівниками сільради намагалися допомогти кожній людині, яка приїжджала до них у громаду. Пригадує дівчину з Харкова, вона займалася масажами. Їй придбали стіл, знайшли місце у сільраді і вона там робила людям масажі, тим самим заробляла собі на життя. Таких прикладів допомоги і підтримки є безліч. З багатьма переселенцями підтримують дружні стосунки донині. Люди вдячні великогаївчанам за турботу і гостинність.

«Чимало переселенців працювали в органах місцевого самоврядування на своїх територіях. З нашого бюджету скеровуємо частину коштів громадам, які постраждали внаслідок воєнних дій, де були прильоти, які перебували під окупацією. Також днями плануємо підписати меморандум з Мирненською громадою Херсонської області про співпрацю та надання допомоги. Прикро, та поки вона окупована. У нас живе староста одного із сіл. Просить, щоб приїхала делегація по обміну досвідом. Десь наприкінці березня чекаємо їх в гості. Коли ж звільнять Мирненську громаду, вони неодмінно запросять нас до себе. Маємо велику надію, що це станеться якнайшвидше.

Також 100 тисяч гривень ми перевели Кочубеївській громаді Херсонської області на відновлення їхнього адмінбудинку, котрий зруйнувала ворожа ракета», – додав Олег Андрійович.

Донедавна Олег Кохман очолював регіональне відділення Всеукраїнської асоціації громад. За час його головування стартував потужний проєкт «Згуртовані громади разом», завдяки якому вдалося зібрати багато гуманітарної допомоги та передати у різні куточки країни, зокрема Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську області.

Пан Кохман розповів про ще один цікавий проєкт, який організувала Всеукраїнська асоціація громад. Усім внутрішньо переміщеним особам роздавали різне насіння, щоб було чим посадити городи. Багато хто скористався цією послугою. Більше того, ці люди також отримували корма для утримання птиці і худоби. Підприємиця надала свій склад у Великих Гаях, де організували базу. Сюди приїжджали люди зі всієї області. Цьогоріч знову готують для видачі насіння.

«За час війни працівники сільради освоїли ще одну професію – вантажників. Особливо у перший рік війни надходила сила-силенна різноманітної допомоги від міжнародних організацій і місцевих доброчинців. За що ми всім дуже вдячні», – наголосив голова.

Допомога військовим

«З початком війни життя громади докорінно змінилося. 25 лютого багато наших хлопців пішли воювати. Довелося адаптовуватися до нових реалій, конкретно діяти і допомагати», – продовжив розмову Олег Андрійович.

Голова пригадує, на початку війни у його кабінеті створили перевалочну базу, куди звозили, зносили гуманітарну допомогу. Заступниця голови у месенджері створила групу для жителів громади, куди повідомляли про поточні проблеми і потреби військових.

«Хлопці безпосередньо у сільраді отримували найнеобхідніше: шоломи, форму, берці, спальні мішки тощо. Жителі громади оперативно відгукувалися на потреби військових».

Близько триста хлопців з громади воює. Вивчаючи попит військових, Великогаївська ОТГ почала працювати з бюджетними коштами.

«Ми почали допомагати коштами тим військовим частинам, де служать наші захисники. Вони надсилали нам листи з частин, і ми рішенням сесії скеровували їм кошти. На початку війни була домовленість акумулювати кошти в міській громаді, щоб допомогти всім. У 2022 році скерували півтора мільйона гривень, у 2023-му – мільйон. Водночас самі закупляли дрони, «мавіки». Минулоріч для ЗСУ скерували 3,5 мільйона гривень. Якщо взяти до уваги допомогу ДСНС і поліції, то загалом витратили 6,5 млн гривень».

Війна не лише залишила без житла тисячі українців, клятий ворог забрав і продовжує забирати життя мужніх військових. Прикро про це говорити, але 18 хлопців з громади поповнили ряди небесного війська.

«Всебічно намагаємося допомогти сім’ям загиблих. Зокрема, взяли на себе витрати на поховання воїнів, також скеровуємо 50 тисяч грн з бюджету на встановлення пам’ятника. Окрім того, ще є допомога від обласної ради для сімей, які втратили рідних на війні», – розповів голова.

У Великогаївській громаді напрацювали п’ять програм підтримки сімей військових. Одна із них запрацювала з 5 грудня 2023 року – кожному мобілізованому, хто йде захищати Батьківщину, виплачують 30 тисяч гривень.

«Зараз напрацьовуємо програму, щоб допомогти коштами і тим хлопцям, що вже воюють.

В громаду надійшло шість листів від різних військових частин з різноманітними проханнями про допомогу. Цьогоріч скерували з бюджету 2,5 млн гривень на придбання дронів, «мавіків» і різного обладнання. Наразі проводимо тендера за закупівлю», – додав голова.

Військове ПДФО і «не на часі»

Під час розмови з головою ОТГ ми, певна річ, не могли оминути питання військового ПДФО та делікатного «не на часі». Як вдається впоратися з цими труднощами у Великогаївській громаді?

«Попри війну, складнощі, життя триває і щоразу з’являються безліч різних потреб і проблем, які потрібно вирішувати. Ми мали військове ПДФО, але ще влітку, не дочекавшись навіть жовтня, його у нас забрали. Тож тепер, щоб допомогти ЗСУ, скеровуємо кошти з надходжень в бюджет громади. Відтак, за цей час ми лише закрили «захищені» статті, а далі працюємо з програмами допомоги ЗСУ. На мою думку, гроші треба було забрати у всіх і спрямувати на обороноздатність нашої країни, тоді було б чесно і справедливо, а тут залишити лише на «захищені» статті. А вже після перемоги разом будемо все будувати.

Минулоріч намагалися відремонтувати клуби. Хтось обурювався, що не на часі. А ми ж розуміли, що культурне життя має тривати. Люди мають відволікатися. У нас організовували різні концерти, вистави, під час яких, звісно ж, збирали кошти для ЗСУ. Це були чималі суми, які йшли на закриття різних потреб військових.

Також минулого року завдяки допомозі Тернопільської ОВА нам вдалося реалізувати важливий проєкт – здійснити тепломодернізацію опорної школи у Великих Гаях», – додав голова ОТГ.

Про бізнес і релокацію підприємств

Олег Кохман каже, на початку війни відчули труднощі, адже в країні була певна невизначеність щодо податків. Та, на щастя, всі підприємці як працювали до війни на території громади, так і працюють донині.

«Більше того, намагаємося всіляко підтримувати тих підприємців, які переїжджають з прифронтових територій, створюють робочі місця в нашій громаді. Вони теж допомагають з наповненням бюджету. Найбільше це – акциз з продажу бензину та тютюнових виробів. Завдяки їм за два роки наш бюджет поповнився 30 мільйонами гривень. Сюди переїхали дві релокаційні фірми», – розповів пан Кохман.

Молодь активно розвивається та допомагає

Заради кого живемо, розвиваємо, будуємо нашу країну, заради кого воюють наші мужні титани? Певна річ, це молоде, дай Боже, перспективне покоління. Олег Андрійович каже, молодь у Великогаївській громаді дуже активна, цікава та доброзичлива.

«Коли ми лише утворили громаду, я проводив зустрічі зі старшокласниками, просив бути активними, допомагати нам. У нас працює молодіжна рада, яка висловлює свої пропозиції, іноді зауваження, робить багато корисного для громади. Зокрема, організувала челендж до 210-ї річниці народження Тараса Шевченка. У Великих Гаях діє коворкінг центр, де молодь працює. Вони активно допомагали внутрішньо переміщеним людям. До прикладу, у Різдвяний період проводили різноматні заходи, вчили наших звичаїв, традицій, разом колядували. Тим самим самі зростали і ставали ще більш мотивованими. Також під час Різдва проводили заходи «Три празники». Збирали одиноких перестарілих, родини загиблих героїв. Зустрічалися з молоддю громади. Під час зустрічей колядували, ділилися думками, запрошували на розмову священників. Вносили неабияких позитив і підтримку у родини, які потребували допомоги», – зазначив голова.

Олег Кохман розповів, що віднедавна громада почала співпрацювати з гміною Седлиць. Тут побував вуйт гміни Яцик Колосінський. Завдяки підтримці поляків вдалося надіслати чимало допомоги хлопцям на передову.