Корінний галичанин, Зеновій Холоднюк народився 12 серпня 1961 року в селі Улашківці Чортківського району на Тернопільщині. Має дві вищі освіти (юридичну та економічну).

Людина праці і сильної волі, Зеновій Холоднюк пройшов життєвий шлях від тракториста й заробітчанина до керівника великих підприємств та голови Селянської партії України.

Патріот України, активний учасник обох Революцій (Помаранчевої та Революції Гідності), доклаввеликих зусиль для допомоги АТО.

Зеновій Холоднюк – глибоко віруюча людина, багато зробив для зміцнення християнства, за що удостоєний чотирма високими церковними нагородами. На християнських цінностях виховав двох дітей, має трьох онуків.

 — Зеновію Васильовичу, з чим ви йдете до Верховної Ради України?

— Моя головна мета — повернути життя в село. Тому що сьогодні українське село перебуває у стані глибокої кризи.  Економічна руйнація, тотальне безробіття, розвалена інфраструктура, розбиті дороги, відсутність нормальної медицини, освіти й перспектив для молоді, безнадійна соціальна прірва призвели до зубожіння і стрімкого скорочення сільського населення. Люди спиваються, молодь тікає, залишаючи батьків на самотнє безрадісне існування. Цілі села зникають з мапи України.

Не набагато краща доля у малих міст, що розташовані у сільській місцевості. Сьогодні в Україні лише столиця, обласні центри та великі міста почувають себе нормально – все інше в занепаді. Тому ми ставимо питання про комплексне відродження і  розвиток територій сільської місцевості, у яку входять села, селища та невеликі міста.

Саме тому я висунув свою кандидатуру до Верховної Ради України.

— Зеновію Васильовичу, я погоджуюсь, стан українського села дійсно жахливий, але що саме ви збираєтесь робити, коли станете депутатом?

— Я йду до парламенту на окрузі, іду як самовисуванець за підтримки партії, яку очолюю, — Селянська партія України, — Тернопільського земляцтва та Всеукраїнської Асоціації пайовиків.

Тож, якщо буде Божа воля, щоб люди обрали мене депутатом, і це станеться, в мене буде два напрямки роботи — загальнодержавна, у парламенті, і робота на своєму виборчому окрузі. Це не одне й те саме.

У парламенті я ставлю своїм завданням внесення й прийняття стратегічно важливих законопроектів для територій сільської місцевості, сіл та невеликих міст, і я зроблю все можливе й неможливе, щоб вони були прийняті. А якщо депутати їх не підтримають — що ж, така їм ціна. Тоді по-перше, ми знатимемо, що новий парламент мало чим відрізнятиметься від попереднього, а, по-друге, знатимемо, як нам діяти. За таких обставин ми піднімемо народні маси, будемо жорстко мітингувати, виносити теми у національні ЗМІ, залучати міжнародну спільноту. Бо вже досить. Село необхідно рятувати невідкладно, а не розтягувати питання на місяці й роки, плюс дати потужний економічний поштовх малим містам. Зробити це цілком реально.

Першим питанням, яке ми ставимо — на державному рівні визнати відродження села першочерговим національним пріоритетом і прийняти пакет спеціалізованих законів, які, окрім іншого, передбачали б встановлення потужного державного фінансування села та малих міст, створення безпрецедентних умов для залучення іноземних інвестицій, податкові канікули для малого фермерства, комплексну систему кооперації й кредитування у сільській місцевості, тощо. Якщо комусь у Верховній Раді незрозуміло, навіщо це потрібно, я покажу їм на великому екрані парламенту десятки публічних відео, у яких зняті вимерлі села України. Де, наприклад, старенька бабуся доживає свого віку одна, взагалі одна на все село, в якому не залишилось людей — лише напівзруйновані хати. Або села, від яких залишились самі руїни. Або статистику, де нині перебуває працездатне населення села і малих міст, і скільки з цих людей тяжко працюють на некваліфікованих роботах на чужині, покинувши вдома сім’ї, аби прогодувати. І щоб усе це побачили не лише депутати, а й журналісти, запрошені міжнародні гості. Щоб владі, зрештою, «запекло».

Ми повинні усвідомити, що проблема порятунку села наразі не менш важлива, ніж збройний захист від агресії Росії. Боронь Боже, я не хочу нічого поганого сказати про наших хлопців чи про необхідність захищати Батьківщину — це наш обов’язок, і до речі, я, як і багато інших патріотів України, допомагав АТО чим міг — закуповував дизельне пальне, допомагав волонтерам, через особисті прямі контакти організував надходження гуманітарної допомоги з Європи. Але нині йдеться про інше. По селу сьогодні не треба стріляти з гармат або «утюжити» його танками, досить просто залишити все як є — і село вимре за кілька років, вимре само, без сторонньої допомоги. А найстрашніше те, що цей жах нібито ніхто не помічає, і тому необхідно бити в усі дзвони. І трибуна парламенту — це те місце, з якого мене почує вся країна, і звідки можна «продавити» рішення, які сьогодні необхідні селу і малим містам, як повітря.

— Ви також казали про другий напрямок роботи на своєму окрузі номер 166?

— Ви знаєте, для мене округ — це не номер. Це люди, які там живуть. У межі округу, де я йду в парламент, входить чотири райони: Теребовлянський, Монастириський, Бучацький і Гусятинський. Люди там мають велику кількість проблем.

Одна з перших — це дороги. Які ніхто не робить роками, а якщо роблять, то на один раз, аби відмити кошти. Я покладу край цій безгосподарності, принаймні, у своєму окрузі. Я виб’ю фінансування на дороги в цих районах, селах і малих містах, і жорстко проконтролюю всі витрати та якість будівництва.

Друга і не менш важлива — це дорогий газ. Як може людина, отримуючи пенсію у 1600 гривень сплатити 3000 за газ узимку? Зверніть увагу: ще у 2012 році тодішня опозиція звинувачувала Януковича, що газ для потреб населення дорогий, і що в нас є двадцять мільярдів кубів газу власного видобутку, який дешевий і який можна дати людям. Було таке? Було. А потім що стало? Януковича, слава Богу, вигнали, а газ дешевший не став, навпаки — він подорожчав у кілька разів. І тут не треба кивати на війну, що ми вже нібито не купуємо газ у Росії і все стало дорого, бо ж мова йшла про газ власного видобутку. То де він дівся? Миші з’їли, як в анекдоті, чи пішов на підприємства олігархів, замість того, щоб потрапити до осель людей? Ось це, до речі, теж питання рівня парламенту, і я буду ставити його жорстко. Люди повинні платити менше!

Далі — питання роботи й перспективи для життя. Зараз в нас на Галичині, у селах і невеликих містах ледве не половина людей на заробітках. Треба залучати інвестиції, відроджувати економічну базу, створювати робочі місця. Як голова Селянської партії України я маю багато міжнародних зав’язків, передусім у Європі, Канаді та США. Тому одним із своїх першочергових завдань бачу залучення інвестицій у ці чотири райони, і я маю змогу це зробити. Поряд з цим, у нас є потужна програма кооперації та кредитування малого підприємництва, розроблена фінансистами й науковцями. Я хочу реалізувати у нашій місцевості комплексний пілотний проект, як приклад для України.

Також у мене є можливість запустити програму благодійної допомоги ліками. Я послідовно співпрацюю з благодійними фондами, і, як депутат округу допомагатиму безкоштовними ліками соціально незахищеним людям.

І одне з найголовніших питань — я маю намір і створю потужну систему депутатського захисту. Розгорну мережу дієвих приймалень з кваліфікованими фахівцями, буду сам проводити на окрузі багато часу і прийматиму людей. Це є винятково важливо, бо депутат, який обраний на окрузі, може бути або номінальним, і всю каденцію просидіти у Києві, або дієвим, який дійсно дбає про людей, які його обирали. Дієвий депутат — це потужна сила і велика допомога для людей у своїй місцевості. Я буду дієвим.