Здобутки сучасної нейрохiрургiї у вимiрi особистостi лiкаря-нейрохiрурга вищої категорiї, кандидата медичних наук, завiдувача нейрохiрургiчного вiддiлення Тернопiльської обласної клiнiчної лiкарнi Iгоря Володимировича Загрiйчука. На його рахунку вже тисячi операцiй рiзної складностi, вiдновлене здоров’я та повернутi до повноцiнного життя численнi пацiєнти, якi називають Iгоря Володимировича своїм рятiвником.

Про медицину i не тiльки у iнтев’ю для журналу CITY LIFE BUSINESS Тернопiль.

– Що спонукало пiти в медицину?

– Серед медикiв доволi часто професiя «успадковується» вiд батькiв – так формуються династiї лiкарiв. У цьому контекстi можна сказати, що в мене нетиповий випадок – анi мої батьки, анi будь-хто iз близьких родичiв не були медиками, тож жодного стороннього впливу на мiй вибiр майбутньої професiї не було. Я був першим, хто вирiшив стати медиком iз усiєї нашої  великої родини.

За рiк до закiнчення школи прийняв для себе остаточне рiшення вступати в медичний iнститут i розпочав посилено готуватися до вступних  iспитiв. Батьки, хоч не впливали на мiй вибiр, але з розумiнням вiднеслися до такого рiшення i всiляко сприяли моїй посиленiй пiдготовцi.

– Де здобували медичну освiту i чому обрали нейрохiрургiю?

– У 1995 роцi успiшно склав вступнi iспити в Тернопiльський медичний iнститут, зробивши таким чином свiй перший крок у обрану професiю.

Уже в стiнах  медичного вишу на старших курсах доля звела мене з вiдомим у нашiй областi нейрохiрургом i талановитим викладачем, завiдувачем курсу нейрохiрургiї доцентом Анатолiєм Андрiйовичем Скляром, який запропонував вiдвiдувати його гурток. Саме пiд його впливом я визначився iз вибором нейрохiрургiї як спецiалiзацiї i цiлеспрямовано почав готувати себе в цiй царинi медицини.

– Хто були Вашими вчителями-наставниками?

– Зазначу, що на час мого навчання в медичному iнститутi функцiонувало лише одне обласне нейрохiрургiчне вiддiлення при Тернопiльськiй мiськiй лiкарнi швидкої допомоги, яким завiдував Тадей Теодорович Гайда. Саме в цьому вiддiленнi я проходив очний цикл клiнiчної iнтернатури пiсля закiнчення iнституту в 2001 роцi.

Моїми наставниками та першими вчителями в нейрохiрургiчнiй практицi були Анатолiй Андрiйович Скляр i Тадей Теодорович Гайда. Заочну – теоретичну – складову iнтернатури проходив у Iнститутi нейрохiрургiї iменi академiка А. П. Ромоданова – провiднiй в Українi установi за фахом «нейрохiрургiя». Моїм безпосереднiм керiвником iнтернатури був видатний науковець i практик Микола Єфремович Полiщук, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України. Висококвалiфiкований фахiвець, прекрасна людина i чуйний наставник, Микола Єфремович не лише допомiг менi опанувати фаховi секрети, але й вплинув на весь мiй подальший професiйний шлях у нейрохiрургiї. Без перебiльшення можу сказати, що своїми професiйними та кар’єрними успiхами, тобто тим, ким я є зараз, значною мiрою завдячую саме Миколi Єфремовичу Полiщуку.

 Самостiйна лiкарська практика – як усе починалося?

– Пiсля завершення iнтернатури, в 2002 роцi, отримав диплом лiкаря-нейрохiрурга. На той час у мене був вибiр: залишитися у столичному Iнститутi нейрохiрургiї для подальшої лiкувальної та наукової дiяльностi, або повернутися в Тернопiль i приступити до нейрохiрургiчної практики. Думаю, в прийняттi рiшення на користь практики вплинули мої розмови iз Тадеєм Теодоровичем Гайдою, тож я  розпочав свою роботу лiкарем-нейрохiрургом у тогочаснiй лiкарнi швидкої допомоги.

Вже вiд 2003 року менi доводилося чергувати в бригадi екстреної медичної допомоги i проводити хiрургiчнi операцiї не лише в спецiалiзованому вiддiленнi мiської лiкарнi, але й на виїздi в районних  центрах. Пригадую, мiй перший виїзд i самостiйна операцiя були в мiстi Борщевi, де довелося надавати  екстрену допомогу жiнцi зi складною черепно-мозковою травмою.

У 2005 роцi вiддiлення нейрохiрургiї перевели в обласну клiнiчну лiкарню, куди я перейшов працювати лiкарем-нейрохiрургом. Такi змiни дозволили пiдняти нейрохiрургiю в нашiй областi на суттєво вищий рiвень. У цьому аспектi важливу роль вiдiграло те, що обласна лiкарня – багатопрофiльний медичний заклад, вiдтак пацiєнти мали змогу отримувати комплексну медичну допомогу як лiкарiв-нейрохiрургiв, так i фахiвцiв iнших вузьких спецiальностей.

– Як вдається поєднувати лiкарську практику з адмiнiстративними функцiями?

– У 2007 роцi мене призначили виконувати обов’язки завiдувача нейрохiрургiчним вiддiленням, а вже через рiк обiйняв цю посаду на постiйнiй основi. Першi два роки адмiнiстрування запам’яталися зануренням у документацiю, вiдшлiфовуванням стосункiв iз  пiдлеглими та звиканням до того, що вже несу вiдповiдальнiсть не лише за себе, а й за три десятки працiвникiв; та й загалом за все, що вiдбувається у вiддiленнi. На мою думку, доволi швидко налагодив нормальнi стосунки з пiдлеглими й донинi в цих  питаннях не маю особливих проблем.

У 2009 роцi став головним експертом зi спецiальностi «нейрохiрургiя» департаменту охорони здоров’я Тернопiльської ОДА. Ця посада передбачає плановi та ургентнi виїзди в лiкувальнi заклади мiста й областi для надання нейрохiрургiчної консультативної допомоги та проведення невiдкладних оперативних втручань.

– Ваш шлях у медичну науку.

– Опанувавши новi для мене адмiнiстративнi складовi, в 2010 роцi нацiлився на наукову роботу. Як вiльний здобувач при Iнститутi нейрохiрургiї розпочав роботу над дисертацiйним дослiдженням за проблемою хiрургiчного лiкування черепно-мозкових травм. Моїм науковим керiвником був Микола Єфремович Полiщук, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України. Пiд його керiвництвом за три роки пiдготував роботу й успiшно захистив її у 2013 роцi. Це був досить нелегкий шлях – для лiкаря з периферiї пiдготувати й захистити дисертацiйне дослiдження в провiднiй столичнiй установi; але все пройшло успiшно i невдовзi пiсля захисту я отримав наукову ступiнь кандидата медичних наук.

Пiсля захисту кандидатської дисертацiї менi пропонували приступити до викладацької роботи в медичному унiверситетi, але для себе я обрав шлях практичної нейрохiрургiї й донинi намагаюся вдосконалювати себе як практичний нейрохiрург.

– Яка вона – повсякденна праця нейрохiрурга?

– Робота нейрохiрурга вiдповiдальна, надзвичайно iнтенсивна i потребує повної самовiддачi. Плановi й ургентнi операцiї рiзного ступеня складностi, консультацiї, ведення пацiєнтiв – з усього цього складаються щоденнi буднi, а почасти вихiднi й святковi днi лiкаря-нейрохiрурга.

Нейрохiрургiя – одна iз найскладнiших галузей хiрургiї та медицини загалом, що в нинiшнiх умовах уже набуває мультидисциплiнарного характеру i потребує не тiльки практики досвiдченого лiкаря-нейрохiрурга, а командної роботи фахiвцiв рiзних спецiальностей. За час моєї роботи в нейрохiрургiї вiдбулися суттєвi змiни. Сьогоднi маємо можливiсть працювати iз надсучасним медичним обладнанням європейського взiрця, тому вiд лiкаря потрiбно лише бажання йти в ногу з часом i постiйно вдосконалюватися, пiдвищувати свiй професiйний рiвень, аби дотримуватися найвищих стандартiв роботи.

Нинi в нейрохiрургiчному вiддiленнi обласної клiнiчної лiкарнi успiшно проводимо консервативне лiкування, вiдкритi хiрургiчнi операцiї та малоiнвазивнi втручання, в тому числi надвисокої складностi, зокрема, видалення новоутворень (доброякiсних i злоякiсних пухлин) головного та спинного мозку.

– Сучасна нейрохiрургiя – це..?

– …це високотехнологiчнi операцiї зi застосуванням добiрного професiйного обладнання, що дозволяє приймати бiльшу кiлькiсть пацiєнтiв, а також збiльшити кiлькiсть та ефективнiсть операцiйних втручань, у тому числi за рахунок зменшення часу перебування хворих у стацiонарi. За рiк у нашому вiддiленнi лiкуються вiд шестисот до восьмисот пацiєнтiв – мешканцiв нашого мiста й областi. Як свiдчення високого рiвня професiоналiзму лiкарiв нашого вiддiлення – щороку зростає кiлькiсть пацiєнтiв iз iнших областей України, якi виявляють бажання лiкуватися саме в нашому нейрохiрургiчному вiддiленнi.

Звична практика – коли  пацiєнта лiкує не один фахiвець, а ним займаються комплексно. До прикладу, в людини важка травма, вона перебуває у вiддiленнi реанiмацiї, пацiєнтом у такому випадку займається мультидисциплiнарна бригада лiкарiв. Тобто, перш за все має мiсце багатопрофiльне лiкування.

– Чи доводилося розчаровуватися в обранiй професiї?

– Я люблю свою роботу i жодного разу не шкодував про вибiр професiї, адже вiдчуваю, що недаремно живу на свiтi та дiйсно потрiбний людям. Таке усвiдомлення додає менi сил i натхнення, допомагає долати всi труднощi, бути завжди готовим висококвалiфiковано виконувати свiй обов’язок лiкаря, досягати нових висот у царинi нейрохiрургiї.

Журнал CITY LIFE BUSINESS Тернопiль.