Засуджені за пограбування валютників просили про пом’якшення покарання
Верховний Суд колегiєю суддiв Першої судової палати Касацiйного кримiнального суду розглянув касацiйнi скарги сторони захисту засуджених братiв Канана та Камрана I. й Васiфа С. на вирок Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 28 грудня 2021 року та ухвалу Тернопiльського апеляцiйного суду вiд 25 березня 2022 року.
Вироком суду першої iнстанцiї засуджених визнано винуватими у вчиненнi злочинiв за таких обставин. Влiтку 2019 року громадянин Азербайджанської Республiки Канан I. з метою особистого збагачення шляхом вiдкритого викрадення чужого майна й нападу, поєднаного iз насильством, створив органiзовану групу, залучивши до її складу свого брата Камрана I. та знайомого Васiфа С. Як керiвник групи, Канан I. розробляв плани нападу та розподiляв ролi кожного. Учасники групи дотримувались конспiрацiї, телефоннi розмови вели рiдною мовою, використовуючи умовнi фрази й словосполучення, у тому числi, в месенджерах, надiсланих через програми “Viber” i “Whatsapp”
Реалiзуючи свої намiри, на початку березня 2020 року вони приїхали до м. Тернопiль та винайняли житло. Взнавши, що на центральному автовокзалi обласного центру знаходяться особи, якi займаються купiвлею – продажем валютних коштiв i, таким чином, мають при собi значнi суми готiвковою, засудженi вирiшили вiдкрито заволодiти коштами потерпiлих.
Дiючи за заздалегiдь розробленим планом, Канан I. у м. Пiдволочиськ придбав автомобiль “Део Ланос” та пiдшукав водiя , який не знав про злочинну дiяльнiсть групи. На цьому транспортному засобi вони щодня приїжджали до центрального автовокзалу та ринку, пiдшуковуючи осiб, якi займались купiвлею – продажем валюти, та вирiшили вiдкрито викрасти грошовi кошти в Уляни З., Iвана К. та Надiї М. Пiвроку обвинуваченi спостерiгали за потерпiлими, встановивши їхнє мiсце проживання, розпорядок дня, маршрут пересування.
17 серпня 2020 року, пiд вечiр, засудженi пiдстерегли у пiд’їздi будинку Уляну З. Побачивши незнайомих чоловiкiв, жiнка спробувала втекти, але Камран I. наздогнав її та вдарив рукою у груди, а Васiф С. – ногою у живiт, вирвали з рук сумку та втекли. Викрадене майно розподiлi мiж собою, завдавши потерпiлiй 390 тис. 460 грн матерiальної шкоди. Аналогiчним чином члени органiзованої групи вчинили напади на Iвана К. й Надiю М., завдавши їм матерiальну шкоду вiдповiдно – на 80 тис. i 60 тис. грн.
Вироком Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 28 грудня 2021 року Канана I., Камрана I. й Васифа С. визнано винними за ч. 5 ст. 186 КК України (вiдкрите викрадення чужого майна (грабiж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпiлого, у великому розмiрi, вчинене повторно органiзованою групою) та призначено покарання у видi позбавлення волi: Канану I. – строком на 11 рокiв, Камрану I. – 10 рокiв, Васiфу С. – 9 рокiв, усiм – iз конфiскацiєю майна.
Також задоволено цивiльнi позови потерпiлих Iвана К. та Надiї М. та солiдарно стягнуто iз засуджених на їхню користь вiдповiдно 80 тис. грн i 60 тис грн. Оскiльки Улянi З. завдану шкоду вiдшкодовано повнiстю, її позов залишено без розгляду.
До вiдома: санкцiї статтi 186 КК України (грабiж) передбачає покарання у видi позбавлення волi: за ч. 2 – на строк вiд 4 до 6 рокiв; за ч. 5 – вiд 8 до 13 рокiв iз конфiскацiєю майна.
Тернопiльський апеляцiйний суд ухвалою вiд 25 березня 2022 року вирок суду першої iнстанцiї змiнив: засудженим було пом’якшено покарання та визначено: Канану I. – 9 рокiв позбавлення волi iз конфiскацiєю майна; Камрану I. та Васiфу С. – по 8 рокiв позбавлення волi iз конфiскацiєю майна.
Не погодившись iз судовими рiшеннями, сторона захисту подала касацiйнi скарги та просила цi рiшення змiнити та переквалiфiкувати дiї їхнiх пiдзахисних iз ч. 5 на ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши кожному покарання у видi позбавлення волi строком на 4 роки. А також застосувати до засуджених ст. 75 КК України i звiльнити їх вiд вiдбування покарання.
За результатом касацiйного розгляду Верховний Суд касацiйнi скарги захисникiв Канана I., Камрана I. та Васiфа С. залишив без задоволення, а вирок Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 28 грудня 2021 року та ухвалу Тернопiльського апеляцiйного суду вiд 25 березня 2022 року – без змiни.
Джерело – Реально.