Затягнув дiвчину в двiр, кинув на землю, взявся душити i вiдiбрав сумку, а потiм увiрвався в помешкання пенсiонерiв i почав вимагати грошi й коштовностi. Такi злочини вчинив нелюд у Тернополi 14 сiчня 2020-го року. Його засудили на 11 рокiв тюрми.

Верховний Суд розглянув касацiйну скаргу захисника засудженого Василя Г. на вирок Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 18 листопада 2021 року та ухвалу Тернопiльського апеляцiйного суду вiд 21 лютого 2022 року.

Як встановлено судом першої iнстанцiї, 14 сiчня 2020 року ранiше неодноразово судимий за злочини проти власностi 36-рiчний Василь Г. пiд вечiр перебував бiля закладу громадського харчування “Цибулька”, розташованого неподалiк залiзничного вокзалу м. Тернопiль. Побачивши потерпiлу Ганну Г., у нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення розбiйного нападу з метою заволодiння її майном, поєднаним iз насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпiлої. З цiєї метою вiн iззаду пiдiйшов до жiнки, закрив їй рот рукою, схопив за горло i затягнув у двiр житлового будинку. Там штовхнув потерпiлу на землю й почав душити. Потiм вирвав у неї iз рук сумочку та втiк. Своїми дiями Василь Г. спричинив Ганнi Г. легкi тiлеснi ушкодження та завдав матерiальну шкоду на 3 тис. 200 грн, – повiдомляє пресслужба Тернопiльського апеляцiйного суду.

Продовжуючи свою злочинну дiяльнiсть, пiвтори години потому Василь Г. на вул. Галицькiй проник у будинок подружжя Д. Пенсiонери спробували чинити опiр, але засуджений побив їх, вiдiбрав мобiльнi телефони i, погрожуючи канцелярськими ножицями, наказав вiддати всi грошi та коштовностi. Оскiльки потерпiлi сказали, що не мають коштовних речей, вiн сам почав обшукувати кiмнати. Скориставшись цим, пенсiонерка С. Д. вилiзла через вiкно, вибiгла на вулицю та покликала на допомогу. Злякавшись, Василя Г. вибiг iз будинку та був затриманий перехожими, якi передали його працiвникам полiцiї.

Вироком Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 18 листопада 2021 року Василя Г. визнано винуватим у вчиненнi кримiнальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статтi 187 КК України (розбiй, поєднаний з проникненням у житло, вчинений особою, яка ранiше вчинила розбiй) та призначено покарання у видi 11 рокiв позбавлення волi з конфiскацiєю всього належного йому майна.

Ухвалою Тернопiльського апеляцiйного суду вiд 21 лютого 2022 року вирок Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 18 листопада 2021 р. щодо Василя Г. змiнити. Протокол пред’явлення особи для впiзнання вiд 17 сiчня 2020 року визнано недопустимим доказом. Врештi вирок суду залишено без змiн.

Не погодившись iз цими судовими рiшеннями, захисник засудженого подав касацiйну скаргу i просив вказанi судовi рiшення скасувати, а кримiнальне провадження щодо Василя Г. закрити, оскiльки не встановлено достатньо доказiв для доведення винуватостi особи в судi i вичерпанi можливостi їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України). Також вказав, що в ходi досудового та судового розслiдування допущено порушення кримiнального процесуального закону. А саме, пiд час затримання було порушено право Василя Г. на захист.

За результатом касацiйного розгляду Верховний Суд погодився з висновками судiв першої та апеляцiйної iнстанцiї стосовно доведення винуватостi Василя Г. Щодо призначеного йому покарання, то воно вiдповiдає метi покарання та особi обвинуваченого. Оскiльки Василь Г. скоїв тяжкий й особливо тяжкий злочини, одружений, має на утриманнi двох малолiтнiх дiтей, за мiсцем проживання характеризувався позитивно. Проте нiде не працював, ранiше неодноразово судимий, у тому числi за вчинення особливо тяжкого злочину (розбою), на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив злочин проти власностi, а серед потерпiлих – особи похилого вiку. Цi обставини характеризують Василя Г. як особу, схильну до протиправних дiй i, перебуваючи на волi, вiн може продовжити злочинну дiяльнiсть.

При цьому колегiя суддiв зауважила, що положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляцiйної iнстанцiї обов’язку при кожному апеляцiйному переглядi вироку суду повторно дослiджувати докази у провадженнi, якщо про це заявлено клопотання. На це неодноразово вказував у своїх рiшеннях Європейський суд з прав людини.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дiйшов висновку, що касацiйну скаргу захисника Василя Г. слiд залишити без задоволення, а оскаржуванi судовi рiшення – без змiни.