22 лютого у центрі Тернополя невідомий ножем поранив колишнього депутата міської ради Ігоря Турського. Зі свідчень очевидців, нападник поранив екс-депутата у ягодицю. Цю версію підтверджують і у тернопільській поліції. Цей випадок викликав справжнє інформаційне «цунамі». Хто вчинив цей злочин і чому, намагався розібратися наш експерт. 

Офіційний коментар поліції про подію можна прочитати ТУТ. Ми ж спробуємо проаналізувати можливі версії.

Версія №1: Політичні вороги зі «Свободи»

Соратник постраждалого, теж колишній депутат міської ради Тернополя Іван Сороколіт, на своїй сторінці натякає, що організатором й виконавцями нападу були представники ВО «Свобода». Версія заслуговує на увагу, оскільки і Турського і Сороколіта ВО «Свобода» звинуватила у зраді партійних принципів та виключила з партії. Більше того, активісти партії зібрали необхідну кількість підписів та позбавили їх депутатського мандату. Тому цілком логічно, що екс-депутати можуть звинувачувати у злочині своїх колишніх однопартійців. Очевидно це буде основна версія Турського та його друзів.

З іншого боку, для чого «Свободі» скоювати такий зухвалий напад на Турського, якщо «Свобода» вже вирішила питання зі своїми т.з. зрадниками. Вони виключені з фракції, з партії та позбавлені депутатських мандатів. Виглядає нелогічним, щоб «свободівці» спробували фізично знищити опонентів.

Однак така версія дає Турському і його виключеним зі «Свободи» соратникам можливість для додаткового політичного піару: «свободівці-бандерівці напали на колишніх депутатів, напали на опозиціонерів, вчинили замах. Люди підтримайте нас». Це класична піар-технологія. Але це лише версія, яка буде обговорюватися дуже активно.

Версія №2. Інсинуація заради політичного піару

Логічно, після першої версії розглянути версію, що сам Ігор Турський навмисно зробив інсинуацію замаху на себе. Згадаймо, як у 2006 році «бандерівці» в Івано-Франківську вчинили замах на Віктора Януковича. Правда тоді було яйце, а не ножичок.

Не забуваймо, що пан Турський був колишнім секретарем міської ради Тернополя (фактично другою після мера людиною у місті) і мав амбіції на посаду міського голови. Більше того, він навіть публічно заявляв, що «був би корисним Тернополю у Верховній Раді». Однак, його політичні амбіції «обламало» виключення з партії «Свобода» (електоральний лідер у Тернополі) та позбавлення депутатського мандату («майданчика» для піару).

Врятувати його політичні амбіції від поступового, але неухильного політичного забуття, міг лише потужний скандал. Коли б про нього заговорили на за загальноукраїнському рівні. І цей інформаційний привід народився.

Погодьтеся, для омріяного депутатства кожен з нас погодився би пожертвувати задньою частиною «стегна». Тепер пан Турський жертва (злочинного режиму, москалів, поляків, «свободівців» тощо), а жертв українці люблять. Політичне забуття йому як мінімум не загрожує.

Підтверджує цю версію, що на місці злочину «випадково» опинилися дружні Турському тернопільські журналісти, які оперативно відзняли криваві фото та відео.

Кажуть, що соратник Турського пан Сороколіт вже намагався застосувати цю технологію у березні 2017 року, коли його побили ветерани АТО біля Драмтеатру в Тернополі. Про це можна почитати тут, особливо цікаві коментарі тернополян.

Версія №3: Тернопіль повертається у лихі «90-і»

Мало хто звернув увагу, але за день перед нападом на Турського (21 лютого), поліція Тернополя повідомила, що в центрі міста невідомий підрізав перехожого. Потерпілий з колото-різаними ранами стінки живота та проникаючим пораненням і пошкодженням легені й селезінки доправлений до лікарні. Тобто за цією версією можна стверджувати, що центром Тернополя ошивається маніяк з ножем або ціла банда, яка нападає на перехожих. Таке собі «повернення у лихі 90-і». І не виключено, що на пана Труського випадково чи свідомо напала та ж сама банда.

Версія № 4. Розкрутка нової партії

Ця версія пов’язана з «Версією №2», однак стосується не так самого пана Турського, як його нової партії. Як вже повідомлялося у тернопільських ЗМІ, пани Турський та Сороколіт або «здійснили рейдерське захоплення партії «Сила людей» (як стверджують їх опоненти), або стали лідерами нового амбітного проекту «Сила людей» (як стверджують їхні друзі). Однак, що б не говорили їхні друзі чи опоненти, відомість нової партії низька. Тому для її розкрутки треба сильний скандал. І напад на одного з членів партії – це саме те.

У цій версії теж можна розглянути дві підверсії.

Перша. Напад на Турського – це реакція колишнього керівництва тернопільського відділення «Сили людей», в яких Турський та Сороколіт забрали партію. Така собі політична помста. Друга. Вже піар-технології нового керівництва партії, яке навмисно намагається зробити з нового лідера – політичного мученика.

Версія № 5. Випадковість

Як же писалося у «Версії № 3» злочинець біг у напрямку іншої людини, а не Турського. Він нібито хотів обійняти свого старого друга. Однак, підслизнувся і поранив ножем Турського. Тут є дві підверсії.

Перша – злочинці планували вбивство цілком іншої людини, про яку зараз нічого не відомо, і Турського поранили через випадковість. Друга – це було такою собі спланованою виставою.

Перша підверсія підтверджується тим, що на злочинців чекала автівка, вони працювали у групі (троє) і втікали теж разом. Тобто злочинці не змогли вбити свою жертву й тому всі оперативно втікали. Розігрувати такий спектакль для нападу на Турського в центрі Тернополя як мінімум не логічно.

Версія № 6. Навмисна провокація проти міського голови

Влада серйозно взялася за представників місцевого самоврядування. Кримінальні справи заведені на 4 міських голів обласних центрів. Можна припустити, що столичні силовики уважно стежать й за Тернополем, де Надал переміг з рекордним показником у 60 %. Пред’явити конкретні звинувачення силовики не можуть. Тому не виключаємо політичну провокацію. Напад незрозумілих людей, на екс-депутата, який заявляє про опозиційність нинішньому меру. Це цілком у стилі сьогоднішнього «військового періоду».

Підсумовуючи, можна зазначити, що це основні версії, які вдалося зібрати. Їх ймовірність мають оцінювати вже наші читачі та правоохоронні органи.