«Дуб» мріяв про власну кав’ярню: історія загиблого захисника з Тернополя Олега Шелетина

Загиблий військовослужбовець із Тернополя Олег Шелетин, який мав позивний «Дуб», мріяв про власну кав’ярню та довге щасливе життя з дружиною Людмилою Романець. Тепер вона продовжує їхню спільну справу та зберігає пам’ять про чоловіка.

Олег уперше пішов на фронт у 20 років. Він воював під Авдіївкою, а після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Брав участь у боях на Київщині, Харківщині, під Бахмутом і Покровськом.

Історію захисника його дружина розповіла Суспільному.

«Я приходжу на його могилу кожен день»

Людмила розповідає, що щодня приходить на могилу чоловіка. Каже, що досі відчуває його присутність і не може змиритися з втратою.

Подружжя планувало довге життя разом. Олег, за словами дружини, вважав своїм обов’язком захищати державу та розумів, що не може залишатися осторонь, поки Україна бореться з російською агресією.

«У мого чоловіка була позиція, що він повинен захистити державу, що він потрібен там», — згадує Людмила.

Олег також хотів зробити внесок у майбутнє своєї родини, однак вважав, що спочатку має допомогти захистити країну.

Кіара досі чекає на господаря

До могили Олега Людмила приходить разом із собакою Кіарою. Вона була подарунком чоловікові на день народження і стала для нього особливо важливою.

За словами Людмили, Кіара дуже любила Олега та сприймала його як лідера. Після того, як він не повернувся з фронту, собака щодня заходила до його кімнати та шукала господаря.

«Дуже шкода, що не дочекалась його, так само, як і я», — говорить Людмила.

Мріяв про власну кав’ярню

Олег працював баристою та мріяв відкрити власну кав’ярню. Разом із дружиною вони планували розвивати цей бізнес.

Після загибелі чоловіка Людмила вирішила продовжити їхню спільну справу. Для цього їй довелося самостійно навчитися готувати каву — раніше вона не працювала баристою.

«Я розуміла, що це для нього важливо і я мушу це зробити», — розповідає жінка.

Тепер кав’ярня стала для неї не лише справою, а й способом зберегти пам’ять про чоловіка та продовжити його мрію.

Їхня історія почалася ще задовго до шлюбу

Олег і Людмила знали одне одного ще з юності — разом навчалися в ліцеї, підтримували дружбу та час від часу зустрічалися.

Їхні стосунки почалися у 2023 році, коли Олег приїхав у відпустку. Після цього він повернувся на фронт, а Людмила поїхала працювати до Німеччини. Вони багато спілкувалися та писали одне одному листи.

Жінка досі зберігає ці листи. Вони стали для неї одним із найдорожчих спогадів про чоловіка.

Людмила згадує Олега як галантного та турботливого чоловіка, який зміг показати їй, що таке любов і справжнє щастя.

Від 20 років — на війні

Уперше Олег Шелетин вирушив на фронт у 2017 році. За словами дружини, він відчував, що потрібен там. Після початку повномасштабної війни у 2022 році він одразу долучився до захисту України.

Олег був добровольцем та служив у складі Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». За роки війни побував на найгарячіших напрямках.

Позивний «Дуб», за словами Людмили, він обрав невипадково.

«У дуба є міцне коріння, і він мав таке коріння в собі», — розповідає вона.

Загинув у селі Вовче

Олег Шелетин загинув у селі Вовче. За словами дружини, по позиції прилетіла керована авіаційна бомба. Людмила розповідає, що намагалася не вірити у загибель чоловіка, однак згодом побачила його та зрозуміла, що їхня спільна історія змінилася назавжди.

Тепер вона продовжує берегти пам’ять про Олега — приходить на його могилу, перечитує їхні листи, згадує спільні моменти та розвиває кав’ярню, про яку вони мріяли разом.

«Наша кав’ярня буде мені нагадувати про нього», — говорить Людмила.

Ім’я Олега Шелетина залишається частиною історії його родини та пам’яті про українських захисників, які віддали життя за Україну.