Військовий Віталій на позивний” Історик “з початку повномасштабного воює у лавах ЗСУ. До військової служби чоловік був докторантом Варшавського університету та займався написанням докторської дисертації. Напередодні 24 лютого 2022 року Віталій повернувся в Україну на вихідні до батьків, і тут його застала повномасштабна війна. Оскільки Віталій вивчав у своїй історичній практиці війни та її стратегії, то він вважав справою честі захищати Батьківщину. Про це  військовий 105 бригади Віталій розповів в інтерв’ю.

Повідомляє видання Газета Місто.

Коли почалось повномасштабне російське вторгнення в Україну, я був докторантом Варшавського університету, займався написанням докторської дисертації. На вихідні я приїхав до дому і в той час почалася війна. Оскільки я історик по фаху, кандидат історичних наук, пишу докторську по військовій історії пізнього середньовіччя ранньомодерного часу, то у мене виходу іншого не було. Я б себе не поважав якби не пішов захищати свою Батьківщину, адже читаю лекції про Ганібала, про римлян, розповідаю про битву під Канами, а в моїй країні війна і я не долучився до її захисту. Для мене раніше було зрозуміло, що росіяни готуються до повномасштабного нападу. Коли їхні війська увійшли в Україну я зі своїм товаришем Антоном одразу пішли у військкомат і вже 25 лютого, були зачислені військовослужбовцями 85 батальйону 105 окремої бригади сил ТрО. Я не усвідомлював куди я потраплю і де буду взагалі. Все відбувалось миттєво. Але мені пощастило, що я потрапив в підрозділ де мої земляки, тут усі як моноліт, підтримують один одного та поважають.

– Як рідні відреагували на ваше рішення піти на війну?

– У мене вдома тільки мама і тато. Я неодружений, дітей немає Мама спочатку трохи сварилася, ну як кожна мама переживала, але в принципі всі сприйняли мій вибір і потім було все нормально.

– На вашу думку що необхідно для перемоги у цій війні?

– Я вважаю, що Україна має всі шанси на перемогу і на досягнення справедливого миру на наших умовах. Проблема в, тому що ми воюємо з державою з величезним людським та фінансовим ресурсом і абсолютно з нетрадиційною для нас та Європи стратегії ведення війни. Ще з 15 століття московія започаткувала можна сказати військову стратегію «парового катка» як пишуть в наукових джерелах. Ви бачите вона може своїми людьми закидати не одну країну світу, вона їх не рахує, не цінує, вважає що це розхідний матеріал. За будь-яку ціну вони хочуть досягти своєї мети, а це відновити імперію. Збігнєв Бжезінський говорив, що без України Росія ніколи не стане світовою імперією, з Україною вона стає нею автоматично. Тому виходу іншого в нас немає як боротися, програш України у цій війні — це тотальний крах української державності, знищення українського народу, захоплення українських земель. Путін це декларує абсолютно відкрито і не соромиться такої нацистської, агресивної риторики. московська риторика підтверджується діями російської армії на території України, діями російської дипломатії, всією політикою російської держави, тому тільки боротися до перемоги.

– Ваш командир розповідав, що знаходите час, щоб прочитати лекції з історії для своїх побратимів ?

– О, так я залюбки роблю це. Нещодавно я розповідав нашим розвідникам про битву під Канами, а це 218 рік до нашої ери коли карфагенський полководець Ганібал повністю розгромив 8 консульських армій Риму. За один день було втрачено близько 80 000 людей, це навіть в сучасних масштабах велика катастрофа, а в третьому столітті до нашої ери це взагалі небачена поразка. Що тоді зробили римляни ? Вони призвали до свого війська 17-літніх юнаків, створили понад 30 легіонів через 15 років вони виграли як тоді вважалося в самого геніального полководця своєї епохи. Тому я вважаю коли приходить крайній час то потрібно використовувати для збереження державності усе що є та всіх хто є, бо якщо росіяни переможуть нашу армію на полі бою, наступним для знищення буде мирне населення, а далі ми знаємо, в нас були вже репресії, заслання, тюрми, як це було колись, наприклад 17-му році коли українська революція зазнала невдачі. Буквально через 10 років розпочався голодомор 32-33 року, колосальна кількість втрат. Піднявся повстанський рух на території України знову голодомор 46-47 року, знову колосальна кількість втрат. Це ми не говоримо про політичні репресії, про політичні процеси проти інтелігенції й проти еліт, до речі ми й зараз бачимо коли Росія зайшла в Україну війною вони мали списки інтелігенції, які мали бути розстріляними, учасників АТО які мали бути знищені, тому я вважаю якщо люди не будуть долучатися, не будуть йти в Лави збройних сил України не будуть долучатися до підтримки Збройних Сил України то буде дуже важко. Нам треба брати приклади з історії та з успішних прикладів. Скажімо так для боротьби за виживання боротьби за своє історичне майбутнє. Тому нам потрібно міняти в деяких питаннях свою стратегію. Відомий китайський основоположник військової теорії Сунь-цзи — це китайський воєнний теоретик п’ятого століття, в його праці дуже чітко прослідковується що стратегія завжди б’є тактику, українська армія тактично є бездоганна, вона громить росіян і навіть невеличкими силами зупиняє цю орду. Але нам потрібно удосконалювати власну стратегію, глобальне бачення конфлікту, глобальне бачення ведення війни і нарешті глобальне бачення завершення конфлікту, тобто перемоги. Населенню України потрібно постійно нагадувати, пояснювати в якій ситуації знаходиться країна, говорити про наслідки якщо Україна зазнає невдачі. Вінстон Черчель у 40 році своєму народу сказав: «Я можу запропонувати вам тільки кров, піт і смерть. Але якщо ми будемо йти цим шляхом, то здобудемо перемогу. Минуло 5 років і антигітлерівська коаліція перемогла Німеччину. Так само і нам треба дивитися реально на речі та розуміти що нас чекає в майбутньому.

– Рано чи пізно всі війни завершується, маємо впевненість, що Україна здобуде перемогу та повернеться до мирного життя. Де бачите себе після завершення війни в Україні, чим будете займатися?

– Повернуся назад в академію, хочу займатися наукою, викладати історію в університеті, для мене це своєрідна продуховина, цим я живу. Незабаром буде 3 роки відколи я в армії, в мене дуже сильно змінилися погляди на історичні процеси в тому числі на розвиток військової справи. Планую повернутися на своє місце роботи у Кременецьку гуманітарно-педагогічну академію імені Тараса Шевченка на кафедру історії де розповідатиму з власних уст про історію та війну, яку ми пережили.

Юрій Кульпа