27 липня 2023 року колегiя суддiв Тернопiльського апеляцiйного суду розглянула апеляцiйну скаргу потерпiлої Марiї Д. на вирок Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 22 травня 2023 року.

Як встановлено мiсцевим судом, увечерi, 5 грудня 2021 року, 19-рiчний Тарас М. на привокзальному майданi м. Тернопiль познайомився iз 22-рiчною мешканкою с. Лучка Тернопiльського району Катериною К. i запросив її на квартиру, яку винаймав на вул. Лозовецькiй. Перебуваючи у квартирi, мiж ними виник конфлiкт, в ходi якого у Тараса М. виник злочинний умисел убити Катерину К. Iз цiєю метою вiн схопив зi столу нiж i нанiс ним ряд ударiв у рiзнi дiлянки тiла потерпiлої, спричинивши чисельнi поранення шиї, вiд яких настала її смерть. Пiсля умисного вбивства обвинувачений тiло винiс на балкон, а потiм скинув у двiр будинку.

Вироком Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 22 травня 2023 року уродженця м. Ланiвцi Тараса М. визнано винуватим у вбивствi, тобто умисному протиправному заподiяннi смертi iншiй людинi (ч. 1 ст. 115 КК України). Зважаючи, що 7 березня 2023 року вироком Тернопiльського мiськрайонного суду Тарас М. уже був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК (грабiж, поєднаний з насильством) до 5 рокiв позбавлення волi, суд застосував до нього ч. 4 ст. 70 КК України i шляхом поглинення менш суворого покарання, остаточно визначив йому покарання у видi 11 рокiв позбавлення волi.

Також судом задоволено цивiльний позов потерпiлої Марiї Д., матерi вбитої Катерини К., та стягнуто з обвинуваченого на її користь 2 млн. грн моральної шкоди.

До вiдома: санкцiя ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у видi позбавлення волi на строк вiд 7 до 15 рокiв.

Не погодившись iз судовим рiшенням, потерпiла подала апеляцiйну скаргу i просила призначити Тарасову М. бiльш суворе покарання, наближене до максимального, передбаченого санкцiєю iнкримiнованої йому статтi Кримiнального кодексу України.

У судовому засiданнi Тернопiльського апеляцiйного суду колегiя суддiв, детально перевiривши та проаналiзувавши матерiали кримiнального провадження в межах поданої апеляцiйної скарги, прийшла до висновку, що суд першої iнстанцiї винiс законне, обґрунтоване та вмотивоване рiшення й обрав вид i мiру покарання, пропорцiйнi тяжкостi вчиненого кримiнального правопорушення та особi обвинуваченого i пiдстав для скасування вироку немає.

Так, обираючи обвинуваченому покарання, суд першої iнстанцiї, вiдповiдно до вимог статей 50, 65 КК України, врахував, що покарання повинно вiдповiдати принципам справедливостi, спiвмiрностi, iндивiдуалiзацiї, бути необхiдним i достатнiм для виправлення Тараса М. й попередження вчинення ним нових злочинiв. Зокрема, було надано значення, що обвинуваченого визнано винним у вчиненнi особливо тяжкого злочину, його пiдвищену суспiльну небезпечнiсть, спосiб i механiзм його вчинення.

Разом iз тим, суд взяв до уваги, що Тарас М. уже був судимий, офiцiйно не працевлаштований, мав на утриманнi малолiтню дитину, а також думку потерпiлої, яка просила призначити максимально суворе покарання. Врахував й обставини, що пом’якшували покарання. Зокрема, що обвинувачений визнав вину та розкаявся у вчиненому, просив вибачення у потерпiлої, шкодував про вчинене i бажав вiдшкодувати шкоду.

Посилання апелянта, що Тарас М. формально визнав свою вини та розкаявся, колегiя суддiв визнала суб’єктивною думкою, як i твердження про вчинення ним злочину у станi алкогольного сп’янiння, оскiльки в ходi розгляду справи судом не встановлено обтяжуючих обставин.

Водночас доводи апеляцiйної скарги стосовно м’якостi призначеного покарання не мiстили даних про допущенi судом першої iнстанцiї порушення вимог кримiнального закону, якi могли бути пiдставою для змiни чи скасування вироку суду.

З урахуванням наведеного, колегiя суддiв Тернопiльського апеляцiйного суду апеляцiйну скаргу потерпiлої Марiї Д. залишила без задоволення, а вирок Тернопiльського мiськрайонного суду вiд 22 травня 2023 року – без змiн.

Пресслужба Тернопiльського апеляцiйного суду