Фото джерела

Наприкінці липня можна вже садити полуницю. Серед безлічі сортів Алла Тук із села Кімната Кременецького району радить «Альбу». Її ягоди соковиті, надзвичайно смачні і такі великі, що з одного куща можна зібрати два кілограма плодів.

Зараз у сімейства Туків полуниця росте на понад десяти сотках землі. Жінка упевнена, найоптимальнішим варіантом є культивування ранніх і пізніх сортів: одну зібрали — друга на підході. Ще донедавна жінка вирощувала лише «мамині» сорти — так вона називає ягоди, якими смакувала ще в дитинстві. Два роки тому придбала «Альбу» — це елітний сорт полуниці, яку вивела відома італійська компанія «New Fruts». В Україні її почали садити з 2000 року. Ягоди цього сорту однакового розміру — вони великі, вага однієї — 30-50 грамів. Плоди яскраво-червоного кольору, дуже соковиті, солодкі з легкою кислинкою. Рання «Альба» дозріває наприкінці травня, у середині червня збирають пізню.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Систему призначення аліментів на дітей змінили і на Тернопіллі

Особливих секретів догляду за полуницею Алла Тук не має. Розповідає, що після завершення сезону кущі прополює, але листя не скошує, адже це негативно впливає на врожай наступного року, який закладається наприкінці літа. Інша річ, якщо листя уражене хворобою. Тоді його слід обов’язково зрізати і винести за межі грядки.

«Вирощувати полуницю на одному й тому самому місці можна три-чотири роки, — зауважує власниця ягідника. — Після цього її треба скосити і переорати. Найбільш сприятливим періодом для висаджування полуниць є жовтень. Якщо буде достатньо вологи, то це можна робити й наприкінці липня і вже наступного літа смакувати червоними ягодами. Приймуться і ті кущі, які висаджують навесні». Під час садіння старі кущі жінка проріджує за допомогою ножа чи лопати. Зайві життєздатні рослини слугують як саджанці. Для розмноження також використовує вуси, які випускають кущі. При садінні дотримується такої схеми: відстань між рядками повинна становити 40 см, між саджанцями — 30 см. Якщо відстань між кущами скоротити до 10 см, то вже наступного червня можна очікувати нового врожаю.

«Восени, коли готуємо площу під саджанці, вносимо перегній і переорюємо. До речі, це єдине підживлення, яке ми проводимо впродовж сезону. Цьому сприяє глинистий ґрунт. А от приміром у ягіднику моєї сестри ґрунт піщаний, тому навесні вона вносить під полуницю нітроамофоску», – каже Алла Тук.

Жінка зізнається, останні два роки полуниця потерпає від фітофтори, яка вражає листя і плоди. Тож навесні, ще до початку цвітіння, боролася з цим грибковим захворюванням за допомогою спеціальних засобів. Задля профілактики повторює цей процес наприкінці серпня — на початку вересня. Торік чималої шкоди саджанцям завдали борозняки — личинки травневого жука, які поїдають коріння рослин. Позбутися їх допомогли спеціальні інсектициди для знищення цих шкідників.

Незважаючи на те, що цьогорічний врожай через весняні заморозки не був надто рясним, та все ж родина Туків досхочу поласувала червоними ягодами. Подбала господиня і про те, щоб і взимку на столі була полунична смакота. Для цього частину плодів перетерла з цукром, помістила у пакетики і заморозила. Інші цілими склала у лотки і поставила в морозилку. Приготувала жінка на зиму і полуничне варення, яке теж нагадуватиме про смачне ягідне літо.