Військовий шлях Любові розпочався ще у 2015 році. Піти на службу до Збройних Сил України їй запропонувала сестра-близнючка. Спочатку майбутня військова поставилася до сестриної ідеї скептично, не вірячи, що її візьмуть до армії, однак вже згодом підписала контракт.

Десять років тому Любов скептично поставилася до ідеї сестри піти служити, а сьогодні не мислить себе поза армією. Санітарна інструкторка 44-ї окремої артилерійської бригади розповіла Гал-інфо про свій шлях у військовій медицині, як сміх побратимів рятує від зневіри і чому не бачить себе поза військом

Сьогодні Любов обіймає посаду санітарного інструктора медичного пункту військової частини 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Її основна робота в пункті – надавати першу допомогу військовослужбовцям.

Якщо ситуація виявляється серйознішою за дрібне поранення і потребує лікарського втручання, вона зв’язується з керівництвом для організації евакуації до шпиталю.

До роботи у медичному пункті Любов брала участь в евакуації поранених військових. Каже, що цей процес відбувається за чітким алгоритмом.

“Спершу командир надсилає нашій медичній команді координати, і ми виїжджаємо на місце, де забираємо пораненого з бойових позицій. Одразу перевіряємо його стан, чи зупиняється кров, чи правильно накладений турнікет, а далі супроводжуємо його до найближчого стабілізаційного пункту. Там пораненого передаємо кваліфікованим лікарям, які надають допомогу більш розширену, поглиблену”, – пояснює Любов.

Головне завдання на полі бою – надати якісну першу домедичну допомогу, накласти турнікет і якнайшвидше вивести людину з-під обстрілу, щоб вона не стекла кров’ю. Цих навичок добре навчають на спеціальних курсах бойових медиків, які тривають близько півтора місяця. Любов наголошує, що військові повинні також вміти самостійно надавати собі домедичну допомогу, адже навіть лічені секунди та хвилини на лінії вогню можуть врятувати життя.

Та попри усі виклики військової служби, Любов каже, що відновлювати сили допомагають самі люди. “Буває, що відчуваєш, що в тебе вже просто опускаються руки і хочеш додому, що все набридло і ти вже нічого не хочеш. А потім до тебе хтось приходить, з кимось поговориш, посмієшся, і ось вже життя прекрасне”, – усміхається військова.

Любов твердо вирішила продовжувати службу в армії після перемоги. Вона каже, що настільки звикла до військового життя, його ритму та особливостей, що просто не може уявити себе в цивільному житті.

“Я всім кажу, що буду служити дуже-дуже-дуже довго! Я дуже чекаю закінчення війни і нашої Перемоги, але я не планую звільнятися з армії, мене тут все влаштовує. Звісно, є свої виклики, як і в будь-якій роботі у цивільному житті, коли встав не з правої, а лівої ноги (сміється). Але я точно продовжуватиму службу. Я вже настільки звикла до цієї службової місії, що просто не уявляю, як би я зараз жила у цивільному житті, просто не уявляю свого життя без війська”, – ділиться Любов.