Він все залишив, щоб стати на захист України: рідні воїна просять підтримати петицію про присвоєння йому звання Героя України

Рiднi полеглого захисника Артура Пашкуляка закликають українцiв вшанувати пам’ять воїна i пiдтримати петицiю про присвоєння йому звання Героя України (посмертно).

43-рiчний Артур Пашкуляк з сiм’єю проживав в Мукачевi на Закарпаттi. Спокiйне життя перервав повномасштабний наступ росiян, i залишитися вдома Артур не мiг.

«Вiн казав, що твiй дiм – це вся батькiвщина, за яку потрiбно воювати. Вiн дуже сильна духом людина, занадто сильна. Сильнiших духом людей я не бачила нiколи в життi. I вже, напевне, не побачу», – подiлилася з LMN 18-рiчна донька Героя Анастасiя.

Пiсля повномасштабного вторгнення Артур Пашкуляк добровольцем пiшов на фронт. Воював в об’єднаному батальйонi iм. Шейха Мансура. За деякий час вiн став одним з командирiв, очоливши штурмовий розвiдувальний пiдроздiл, який назвали «Групою Махно» за позивним Артура – «Махно». Цей пiдроздiл працював переважно на «нулi» або на територiї противника. Пiзнiше воїн пiдписав контракт з в/ч А 0515, яка пiдпорядковується Головному управлiнню розвiдки Мiноборони України. Вiн бив ворога у найгарячiших дiлянках фронту – на Запорiжжi, Херсонщинi, Харкiвському напрямку та Донеччинi.

Саме в бою за Бахмут Артур Пашкуляк загинув. Це сталось 2 квiтня цього року. Його рiднi i близькi переконанi, що його подвиг заслуговує на те, щоб бiля його iменi писали Герой України.

«Менi нiчого не потрiбно. Для мене вiн i так Герой. Але це важливо для його дiтей, для його 10-рiчного сина», – говорить дружина Артура Тетяна.

Його донька Анастасiя додає, що батько вiддав за Україну найцiннiше – своє життя:

«Вiн мав усе i все залишив, щоб стати на захист України. Я не бачила нiколи, щоб чоловiк так вiдповiдально ставився до дiтей, так нiжно кохав свою дружину. У нас була iдилiя i вiн усе це залишив, поїхав добровольцем на вiйну, бо не мiг iнакше».

Пiдтримати петицiю можна тут.