Ветеран війни, голова ГО Українське об’єднання Мрія Юрій Гудименко в інтерв’ю Radio NV — про проблеми зі законопроєктом про мобілізацію і самим процесом, а також про те, чому тільки професійна армія не виграє в цій війні.

 — Ви в одному з інтерв’ю сказали, що наслідки за невиконану домашню роботу з мобілізації можуть бути страшними для України. Напередодні другої річниці війни в мене було інтерв’ю з американським генералом Беном Годжесом. Він теж сказав, що Україна не виконує свою домашню роботу. Бо це немислимо, аби не було достатньої кількості людей на фронті, які би могли оперувати тією чи іншою зброєю. Коли ви говорите, що наслідки можуть бути страшними, які страшні думки у вас виникають у голові?

— У мене виникають не думки, а сторінки з підручника з історії за, якщо не помиляюсь, 10 клас, тому що Українська народна республіка свого часу не змогла в першій половині ХХ століття провести мобілізацію. Більше того, фактично розпустила армію, залишила лише добровольців.

Результати цього всього ми бачили: українська державність перестала існувати, на відміну від, наприклад, польської державності, балтійських республік. Ми свою державність тоді фактично втратили. Держава була поділена між іншими країнами. І наслідком цього стало, зокрема, те, що в нас був Голодомор, померли мільйони людей. І Друга світова війна відбувалася значною мірою на наших землях і принесла сюди колосальні трагедії.

Ми говоримо про те, що, станом на зараз, ця війна може закінчитися знищенням або країни-агресора, або країни-жертви, тобто нас. І ми маємо робити все для того, аби знищеною стороною виявилася Росія.

Можна називати це домашнім завданням, просто банально неприємними речами, які потрібно зробити для власного виживання. Але ми їх не робимо, не робимо і все.

Так, я відчуваю гордість за країну і емоційний підйом, коли бачу як горить черговий НПЗ. Але після цього я відкриваю новини, телеграм-канали, читаю про те, як один героїчний морський піхотинець відбивався від восьми окупантів і розумію, що він там має бути не один. Ну не має він там бути один, так воно не працює. Там би мало сидіти набагато більше людей.

А ми поки не можемо зробити так, аби там було більше людей.

— А як це зробити, у вас є думки? Я не хочу призначити одного винного. Бах — і Верховна Рада суто винна в тому, що не може ухвалити оновлений законопроєкт. Чи винне Міністерство оборони, що вони погано і довго розробляють законопроєкт. Або винні українці, які не хочуть об’єктивно йти служити до війська. Або винні ТЦК, що використовують якісь методи, неприйнятні у волелюбній країні. Який концепт у вас у голові складається щодо того, як це все мало бути?

Продовження у відеоресурсі: