У невеличкому хуторі Марилівка, що розташований в Чортківському районі на Тернопільщині,  живе відомий історик та археолог Володимир Добрянський. Усе своє життя він присвятив дослідженню історії рідної землі та навіть переїхав жити якомога далі від гамірного міста, щоб більше часу проводити наодинці з природою.

Спелеолог та дослідник старожитностей Володимир Добрянський входить до когорти відомих західноукраїнських дослідників, як повідомляє «ternopil.one».

Захоплення старожитностями

Володимир Добрянський народився 12 грудня 1966 року в селі Городок Заліщицького району. З ранніх років хлопчик відчував потяг до старовини, цікавих історій про минуле рідного села. Батько Володимира працював дільничним поліції й тому частенько приносив додому трофеї – стару зброю, яку правоохоронцю здавали місцеві жителі.

Ще в дитинстві хлопець встиг побувати у першій археологічній експедиції. Після закінчення п’ятого класу Володимир познайомився з Онисієм Туром, який очолював Заліщицький краєзнавчий музей. Саме від нього допитливий підліток дізнався, що в сусідньому селі проводить розкопки Дністровська археологічна експедиція Київського університету Шевченка. Володимир зміг побачити увесь процес та навіть взяти в ньому участь. З того часу археологія стала справою усього його життя.

Професійна кар’єра Володимира Добрянського

Тому, безперечно, вищу освіту майбутній археолог вирішив здобути на історичному факультеті Чернівецького державного університету, який успішно закінчив у 1994 році.

Першою сходинкою на професійному шляху Володимира Добрянського була робота вчителем історії в місцевій школі на Чортківщині. Згодом він влаштувався науковим співробітником Тернопільського обласного краєзнавчого музею. З 2000 року Володимир Добрянський працює в Чортківському краєзнавчому музею, паралельно досліджуючи історичні пам’ятки Тернопільщини.

Загалом основну увагу археолог приділяв спелеологічним дослідженням печер та фортифікацій регіону. Зокрема, ще навчаючись в університеті, Володимир Добрянський брав активну участь в розкопках на Буковині. Згодом після завершення навчання археолог став учасником експедицій щодо дослідження історичних пам’яток від епохи кам’яної доби до пізнього середньовіччя, які проводили Інститут краєзнавства, Заліщицький та Борщівський краєзнавчі музеї.

Ще одним з головних напрямків роботи Володимира Добрянського було археологічне та спелеологічне дослідження печер Західного Поділля. Історик відкрив понад пів сотні раніше невідомих печер на території Тернопільської області. Так, археолог приділив багато часу та уваги дослідженню печери Рунічна неподалік Чорткова. Володимира Добрянського цікавили висічені хрести та невідомі знаки на стінах. Згодом він з’ясував, що символи використовували для письма вікінги в 9-12 столітті.

Цікавить історика і пошук стародавніх назв населених пунктів Тернопільщини. Володимир Добрянський часто займається збиранням різноманітних археологічних матеріалів і на основі них відновлює топонімічні назви місцевих сіл. Дослідження допомагають відтворити картину життя наших предків, їхнього способу життя.

З початку професійної кар’єри Володимир Добрянський зосередився на вивченні подій минулого і ніколи не шкодував про свій вибір. Головною метою у роботі археолога для нього були пошук та охорона стародавніх речей й пам’яток історико-культурної спадщини.

Унікальна знахідка Домініканського костелу

Одним з об’єктів, що досліджував Володимир Добрянський, був Домініканський костел в Чорткові. Робітники, які працювали над ремонтом вікон храму, знайшли невідомий предмет. Археолога попросили оглянути знахідку, щоб з’ясувати чи не загрожує вона людям.

Щоправда, для дослідження невідомого предмета, Володимиру Добрянському довелося по риштуванню піднятися на висоту 40 метрів. Історик з’ясував, що під час українсько-польського протистояння в 1918-1919 років, в стіні костелу опинився детонатор від шрапнельного снаряда.

Снаряд випустили з гармати, що розміщувалася біля Чорткова. Однак, боєприпас не зруйнував башту Домініканського костелу, а застряг на століття в кам’яних стінах. Як вдалося з’ясувати Володимиру Добрянському, шрапнельний снаряд колись належав полку Кирила Карася – одного з найяскравіших представників Української галицької армії.

За словами історика, боєприпас не зруйнував стародавній костел, оскільки не був виготовлений із бронебійних матеріалів. В 19 столітті шрапнельні снаряди мали попит серед військових. Знайдений боєприпас, на думку Володимира Добрянського, має велике історичне значення. Адже за траєкторією пострілу вдалося визначити, де саме розташовувався полк Кирила Карася, що був головною рушійною силою Чортківської офензиви.

Варто додати, Чортківською офензивою називають масштабну наступальну операцію Української галицької армії в ході польсько-української війни 1918-1919 років. Завдяки вдало спланованим крокам українській армії, що налічувала 25 тисяч військових, вдалося відтіснити 40-тисячну ворожу армію. Успіх УГА багато в чому пояснювався професійністю та військовою майстерністю її командирів.

Чортківська офензива перекликається з подіями після повномасштабного вторгнення Росії. Українська армія навіть без достатньої кількості озброєння знищує росіян та змушує ворога відступати.

Цікаві та містичні історії під час археологічних відкриттів

Протягом професійної кар’єри траплялися з Володимиром Добрянським різні містичні історії, що не піддаються науковому обґрунтуванню. Наприклад, у 2013 році археолог відправився досліджувати грот в селі Улашківці Чортківського району. Проте, історик не втримав рівновагу, послизнувся і впав з триметрової висоти на камені в струмку.

Від удару чоловік знепритомнів, а коли прийшов до тями, згадав, що побачив тунель з яскравим світлом вкінці. Однак, невідомий голос промовив до нього, що йому зарано бути тут. Прокинувшись, Володимир Добрянський почав захлинатися та ледве вибрався з води. Археолог обійшовся травмою голови та зламаною рукою, але врятувався від смерті.

Ще один випадок, що ледь не коштував життя історику, трапився біля села Городок в Заліщицькому районі. Володимир Добрянський мав намір дослідити місцеву печеру. Археолог хотів пролізти через скелю до входу в печеру та знову не втримався і полетів у 40-метрову прірву. Історик запам’ятав як навколо мелькнуло листя, дерева, а також перед очима промайнули події з життя та дитинства.

Володимир Добрянський прийшов до тями аж через два тижні. Дослідник блукав поблизу села Озерян Заліщицького району. Він і досі не може зрозуміти, де перебував весь цей період.

Велику частину свого часу історик приділяє вивченню печер Галичини та фортифікаційних споруд Тернопільщини. На його рахунку десятки досліджень археологічних пам’яток та відкриття понад п’ятдесяти раніше невідомих печер Тернопільщини.

Завдяки ретельній праці Володимира Добрянського українці можуть поглиблено вивчати культуру та історичні події, що відбувалися на території регіону. До того ж науковець багаторічною невтомною працею популяризує археологію як науку.