— Богдан свято вірив у те, що разом із побратимами захистить українську землю від загарбників, але куля безжально обірвала його молоде життя, — зітхає шваґро загиблого Володимир Дробей. — Він не хотів чекати, коли покличуть на строкову службу, відразу після школи пішов до військкомату і уклав контракт на службу. Очевидно, до такого рішучого кроку його спонукав приклад старшого брата Віктора, який практично з перших днів війни був у зоні АТО. Богдан отримав вишкіл під час військових таборів у Теребовлі, пройшов навчання на полігоні в Яворові, від зими перебував на Сході України. Воював неподалік Новоайдарівки, деякий час був за п’ять кілометрів від передової, а останніх два місяці стояв на лінії фронту. Напередодні трагедії ми говорили з Богданом. Він розповідав, що по них гатять з мінометів, а їм заборонено відстрелюватись. «Я захищаю вас! Усе буде добре — ми переможемо ворога!» — казав. А вже о 8-ій годині ранку в неділю, 22 травня, до моєї дружини зателефонував командир 44-ої артилерійської бригади, в якій ніс службу Богдан, і повідомив страшну звістку… Поки що нам нічого не кажуть про обставини загибелі, відомо лише, що він помер від вогнепального поранення. У середу мають привезти тіло Богдана додому. Найважче нині батькам — через біль і виснажливе очікування вони ледве тримаються.
Богдан був наймолодшим у багатодітній родині. У загиблого бійця є ще дві старші сестри — Євгенія та Юлія, і старший брат Віктор.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
