Військовослужбовець 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ Андрій із позивним «Полтава» долучився до війська у 2019 році. За цей час він пройшов строкову службу, підписав контракт, виконував бойові завдання на Сумському напрямку та отримав поранення. Після лікування повернувся до побратимів. Нині захисник командує мінометним розрахунком тернопільської бригади.

Історію військового опублікували на офіційній сторінці 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, пише газета Місто.

Від строкової служби до мінометного підрозділу

Військовий шлях Андрія розпочався зі строкової служби в Луцьку. Згодом він вирішив залишитися у війську за контрактом. Після початку повномасштабного вторгнення його направили на Сумський напрямок. Спершу відрядження планували на пів року, однак військовослужбовець вирішив залишитися у підрозділі.

Із 2024 року Андрій виконує бойові завдання у складі 105-ї окремої бригади ТрО, сформованої на Тернопільщині.

Позивний «Полтава» отримав через рідний край. Побратими запитали, звідки він родом, і швидко визначилися з іменем.

«”Ти звідки?” Кажу, з Полтавської області. “Будеш Полтава, щоб довго не думати”. Так воно і пішло», – пригадує військовий.

Після переведення до бригади Андрію запропонували обрати напрямок служби. Серед варіантів були безпілотні системи, артилерія, розвідка та піхота. Він обрав мінометний підрозділ.

Спочатку захисник пройшов підготовку на навідника. Згодом, коли виникла потреба в командирах, йому запропонували очолити мінометний розрахунок. На цій посаді Андрій служить із травня 2026 року.

У розрахунку кожен може замінити кожного

Командир переконаний: для злагодженої роботи важливо, щоб кожен військовослужбовець володів необхідними навичками та міг підстрахувати побратима. Тому бійці розрахунку навчаються виконувати різні завдання.

«У нас всі справляються, у нас всі навчені, всі все вміють. У нас кожен може замінити кожного, якщо треба буде. Якщо, не дай Бог, якась проблема, кожен замінить кожного», – розповідає «Полтава».

Новоприбулих військових навчають працювати з мінометом, користуватися прицільними пристроями, виконувати необхідні розрахунки та готувати озброєння до бойової роботи.

Служба в мінометному підрозділі вимагає не лише фахової підготовки, а й фізичної витривалості. Військовим доводиться переносити обладнання та боєприпаси, облаштовувати позиції й тривалий час перебувати на чергуванні.

Андрій розповідає, що іноді боєприпаси неможливо доставити транспортом безпосередньо до позиції, тому їх переносять вручну. Особливо відчутне навантаження під час роботи зі 120-міліметровим мінометом: одна міна важить 16 кілограмів. У холодну пору року працювати ще складніше.

Попри це, командир упевнений у своєму підрозділі.

«Ні разу не було, що ми щось не виконали», – наголошує Андрій.

За його словами, впевненість у результаті забезпечують підготовка, досвід і взаєморозуміння між бійцями.

Після поранення повернувся до строю

Під час служби Андрій отримав бойове поранення. Російський танк обстріляв позицію військового, уламки влучили йому в ногу та живіт. Від тяжчих наслідків допоміг захистити бронежилет.

Лікування тривало приблизно місяць. Після відновлення захисник повернувся до служби та продовжив виконувати бойові завдання.

Про свій підрозділ Андрій відгукується позитивно. Каже, що його влаштовують і робота, і колектив, і командування.

«Мене все влаштовує. Якби мені тут не подобалося, то б вже перевівся. Так якщо я вже тут з 2024 року, то мені все подобається», – розповідає «Полтава».

Найбільша мрія — повернутися до родини

Поза службою думки Андрія — про близьких. Удома на нього чекають дружина, мама та маленький син, якому в січні виповниться три роки.

Через військову службу батько не може проводити з дитиною стільки часу, скільки хотів би. Після завершення війни він насамперед мріє повернутися додому та надолужити моменти дитинства сина, які довелося пропустити.

Конкретних планів на повоєнне життя військовий поки не будує. Наразі його головне завдання — разом із побратимами виконувати бойову роботу та берегти один одного.