Свою військову історію Сергій розпочав у 2014 році, коли добровольцем прийшов до війська. За роки служби він пройшов шлях від солдата до керівника інформаційно-телекомунікаційного вузла. Нині його робота — забезпечувати надійний зв’язок для артилеристів, від якого залежить оперативність виконання бойових завдань, розповідають у 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.

«Щоб стати справжнім зв’язківцем, треба пережити хоча б одне “посвячення” — це коли тобі в обидві руки дають два оголені дроти від польового телефону ТА-57, а побратим із усмішкою починає крутити ручку індуктора», — згадує Сергій.

Професія, яку обрав ще до війська

До початку військової служби Сергій працював у компанії, що обслуговувала станції мобільних операторів Київстар і Vodafone. Тому, коли у 2014 році він долучився до війська, вирішив пов’язати службу з напрямом, який уже добре знав.

У 2015 році підписав контракт і вирушив в АТО до Краматорська. Там став водієм-електриком апаратної, через яку проходив засекречений зв’язок.

Його подальший військовий шлях був пов’язаний із різними напрямами та посадами. Сергій служив у підрозділі радіаційної, хімічної та бактеріологічної розвідки, проходив офіцерські курси у Харкові, командував взводом зв’язку. Згодом працював у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут у Києві, а пізніше очолив інформаційно-телекомунікаційний вузол на Хмельниччині.

Повернення до війська і служба в 44-й бригаді

Наприкінці 2020 року в Сергія завершився контракт. Однак уже у 2021 році він знову повернувся на службу — цього разу до 44-ї артилерійської Тернопільської бригади. Тут військовий продовжив працювати начальником інформаційно-телекомунікаційного вузла.

«Працював з дуже хорошими людьми. Всі, з ким тоді був, і досі зараз служать. Колектив чудовий! Ставиш задачу — все виконують», — розповідає він.

Сергій додає, що довіра до підлеглих для нього має особливе значення: «Мій колектив — це бойові хлопці, які багато вже пройшли і яким я повністю довіряю».

Як зв’язківці забезпечують роботу артилеристів

Коли артилерійські розрахунки виходять на вогневі позиції, зв’язківці мають оперативно розгорнути мережу комунікацій. Для цього використовують одразу кілька каналів — супутниковий інтернет, стійкий радіозв’язок та інші засоби.

Така система дає змогу артилеристам безперешкодно отримувати координати цілей, швидко реагувати на зміни ситуації та виконувати поставлені завдання.

Водночас, за словами Сергія, важливо не покладатися лише на один іноземний сервіс. Він вважає, що українські розробники мають продовжувати створювати власні надійні рішення, аби зменшувати технологічну залежність війська від іноземних компаній.

Пошкоджені обстрілами лінії доводиться відновлювати

Одна з найбільших складностей у роботі зв’язківців — постійні ворожі обстріли. Влучання артилерії, зокрема реактивних систем залпового вогню, можуть пошкоджувати оптоволоконні лінії. Після цього військовим доводиться вирушати на місце та відновлювати зв’язок.

Робити це часто потрібно в дощ, негоду й за інших несприятливих обставин. Іноді відновлена лінія знову опиняється під ударом уже за кілька годин.

«Це, знаєте, є ще закон підлості: ми тільки зробимо — через дві години знову прилетіло і нам лінію перебило (усміхається). Але нічого, ми все одно робимо і стараємось максимально все відновити», — каже військовий.

Правило, яке допомагає уникати помилок

За роки служби Сергій переконався: у роботі зі складною апаратурою поспіх може лише зашкодити. Ще під час служби солдатом він засвоїв головний принцип зв’язківця.

«Головне — просто не зробити біди. Подумай двічі або перечитай», — говорить він.

Військовий пояснює: під час налаштування обладнання потрібно уважно вводити дані та перевіряти кожен крок. Неправильна дія може призвести до того, що система не працюватиме, а на повторне налаштування доведеться витратити додатковий час.

«Є такі засоби, де потрібно вводити дані. І якщо ти неправильно введеш — воно не працюватиме. Тому краще бути уважним, не поспішати, перед тим зібратися з думками. У тебе є підказки, спеціалізовані листи, і якщо ти просто все вводиш, налаштовуєш, включаєш — воно раз! і працює. А коли поспішаєш, вводиш, а воно не вводиться, ти заново повторюєш цю маніпуляцію — це все може зайняти 20 хвилин! Як спішиш, то воно не дає того результату, якого ми бажаємо. А коли впевнено робиш, то все гарно вдається», — ділиться Сергій.

Командир має чути своїх людей

На переконання військового, ефективна робота підрозділу залежить не тільки від технічного забезпечення та професійності бійців. Важливу роль відіграють взаємопідтримка, повага й довіра.

Сергій намагається враховувати потреби підлеглих. Якщо комусь потрібна відпустка, її надають відповідно до рапорту та графіка. Якщо виникають особисті чи побутові проблеми, військовий готовий вислухати й допомогти.

Сам він колись починав службу звичайним солдатом, тому добре розуміє, наскільки важливо, щоб командир чув своїх людей.

«За ці роки бувало багато всього. Але головне — це твій колектив, твої люди, які довіряють тобі і яким ти довіряєш. Робочі ситуації, обставини довкола змінюються, але люди ж завжди залишаються поряд. Вони підтримують тебе неодноразово у різних ситуаціях: життєвих, домашніх, робочих…

Я теж почав свій військовий шлях зі солдата. Я розумію, як це: коли ти чуєш людей, поважаєш їх. Тоді й тебе як командира поважатимуть. Ми чуємо один одного. І це головне, що є у нашій службі», — каже Сергій із позивним «Азот».