Старший сержант Петро з позивним «Повар» змінив кухню на пульт наземного роботизованого комплексу. За цивільним фахом він кухар-кондитер, однак після понад десяти років військової служби освоїв нову для себе спеціальність — оператора НРК.

Повідомляють на сторінці 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, пише сайт Новини Тернопільщини.

Псевдо «Повар» Петро отримав невипадково. У цивільному житті чоловік працював у ресторані та пекарні, а у війську також встиг попрацювати кухарем.

До лав Збройних сил Петро приєднався у 2015 році. Спочатку проходив строкову службу, після чого підписав контракт у «Десні». Згодом звільнився та поїхав на заробітки, однак після початку повномасштабного вторгнення повернувся до війська.

«І ось з 2022-го року служу».

За роки служби Петро працював на різних посадах: був начальником складу броньованої техніки, завідував їдальнею, кухарем у медичній роті.

У 2025 році військовий звільнився за сімейними обставинами через онкологічну хворобу батька. Але вже наступного року знову повернувся до служби.

До 105-ї окремої бригади ТрО Петро потрапив за порадою. Тут йому запропонували спробувати себе в новому напрямку.

«Та я вже так подумав, захотілося чогось нового, запропонували НРК. Мене це зацікавило».

Так кухар-кондитер став оператором наземного роботизованого комплексу.

«Сказали: “Попробуй”. Я попробував, мені це сподобалося».

Нову спеціальність Петро почав опановувати самостійно. Допомогли базові навички роботи з комп’ютером, а далі — постійне навчання, вивчення програм, налаштувань і конструкції роботизованих платформ.

«Мене це захоплювало зразу, з перших днів. Я сам сидів, вчився, сам по собі. Відкривав програми, дивився».

Роботи доставляють необхідне на передові позиції

Основне завдання НРК під управлінням Петра — логістика. Роботизовані комплекси допомагають доставляти на гарячі позиції паливо, газові балони, вогнегасники, воду та провізію, зменшуючи ризик для військовослужбовців.

Першу виїзну місію боєць пам’ятає особливо добре.

«Ми поїхали, маршруту зовсім не знаємо. Не знаємо, куди їдемо. І туди завезли провізію, на жаль, назад забрали 200».

Робота оператора НРК — це не лише керування машиною. Потрібно постійно вивчати карти, запам’ятовувати маршрути, шукати запасні дороги та стежити за технічним станом роботизованої платформи.

«Маршрути, карти — все це вивчати кожен день. Щось нове, нові дороги, щоб ми їх завжди знали».

Складність додають перешкоди на маршруті та можливі проблеми зі зв’язком. Коли сигнал зникає, оператору доводиться чекати його відновлення, а під час руху — маневрувати між вирвами та іншими перешкодами.

З часом багато дій Петро вже виконує майже автоматично.

«Вже є навики, руки автоматично все пам’ятають».

Каже, що й колектив став для нього важливою частиною служби.

«І це вже в мене виходить як сім’я. Спілкування — супер, конфліктів ніяких. Взагалі класно».

Після Перемоги Петро хотів би спробувати себе у власній справі — виготовляти меблі з натурального дерева.

А поки старший сержант із позивним «Повар» продовжує опановувати технології вже не на кухні, а за пультом наземного роботизованого комплексу, допомагаючи побратимам виконувати завдання на передовій.