Для Віталія Вітрука з Шумська війна розпочалася не 24 лютого 2022 року, а ще за кілька днів до повномасштабного вторгнення — тоді він вирішив пройти військовий вишкіл. А вже після початку великої війни став добровольцем і вирушив захищати Україну, пише shumsk.info.

Сьогодні Віталій — командир підрозділу. Паралельно він займається підтримкою ветеранів та очолює «Рух ветеранів Шумщини».

«Мета була одна – боронити Україну»

До війни Віталій планував професійне життя пов’язати зі спортом. Він грав у футбол, навчався на вчителя фізичної культури та виступав за різні команди.

Проте напередодні повномасштабного вторгнення почав готуватися до можливої війни.

«За кілька днів до 24 лютого я вирішив пройти військовий вишкіл. Я ніколи до цього не тримав зброю у руках, не знав, як усе відбувається. Хотілося отримати хоча б якісь базові знання».

24 лютого Вітрук пішов до ТЦК.

«Для мене тоді не мало значення, куди саме потраплю. Мета була одна – боронити Україну».

Разом з іншими добровольцями він вирушив захищати Київ, а згодом воював на Харківському, Запорізькому, Донбаському та Сумському напрямках.

Командир відповідає за людей

Після формування бойового підрозділу Віталій поступово пройшов шлях від рядового бійця до командира.

«Насамперед відповідальність. Коли ти командир, ти відповідаєш не лише за себе. Від твоїх рішень залежать люди».

Він вважає, що довіра у підрозділі формується через спільну роботу та особистий приклад.

«Командир має мотивувати особистим прикладом».

Саме тому Віталій разом із військовими виходить на позиції та ділиться власним досвідом.

«Війна не десь там на лінії зіткнення»

За словами військового, українське суспільство не може сприймати війну як проблему лише військових.

«Потрібно пам’ятати: байдужість вбиває!»

Він переконаний, що кожен українець має бути залучений до боротьби — безпосередньо на фронті або допомагаючи війську в тилу.

«Тому сьогодні ми ще маємо шанс зберегти Україну. Для цього кожна людина повинна зрозуміти: сьогодні ти маєш бути або у війську, або для війська».

На фронті, каже Вітрук, сприйняття небезпеки зовсім інше.

«А тут, на сході, де ми знаходимося, шахеди літають так, як їздять маршрутки у великих містах. І ти вже сприймаєш це нормально».

Ветеран потребує підтримки і після служби

Віталій також говорить про тих, хто повертається з війни. Він очолює громадську організацію «Рух ветеранів Шумщини», яка об’єднує військовослужбовців і ветеранів.

«Мені не байдуже, що відбувається з хлопцями, які повертаються з війни. Людина може звільнитися зі служби, але війна для неї не закінчується у той день, коли вона повернулася додому».

Він закликає громади самостійно цікавитися проблемами ветеранів, а не чекати, поки людина попросить про допомогу.

«Не чекати, поки людина сама прийде і попросить допомоги. Не кожен ветеран розповість про свою проблему. Не кожен знає, куди звернутися. Не кожен взагалі готовий говорити».

На День Незалежності Віталій бажає українцям залишатися активними та небайдужими.

«Не бути байдужими. Цікавитися тим, що відбувається. Питати себе: що я можу зробити для того, щоб стало краще? Для себе, для своєї родини, для свого міста, для своєї громади, для України. Бо наша сила – у єдності та небайдужості».