У Тернополі відбувся пам’ятний захід “Моя війна” присвячений загиблому військовослужбовцю Тарасу Петришину. 25 січня йому було б 36 років. Про це Суспільному розповіла його дружина Тетяна Петришин. В Український дім “Перемога” вшанувати героя прийшли рідні та побратими. Розпочали захід із хвилини мовчання.

Тарас Петришин був заступником командира 2-го стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Його посестра з позивним “Ластівка” Ірина Драгущак розповіла, Тарас разом зі своїм командиром Сергієм Коновалом загинули під час виконання бойового завдання 6 квітня поблизу Часового Яру на Донеччині.

“Тарас був таким жорстким, коли читали тексти з його книги, це воїнська сила духу, перемагати себе, перемагати хворобу, ставити постійно кращим. Він був завжди зібраний, вимогливий до себе і до інших. Попри те, що був такий жорсткий, коли говорив про свою доньку або дружину ставав інакшим. Він дуже любив свою сім’ю і це його вирізняло”.

Ірина Драгущак. Фото: Суспільне Тернопіль.

Під час заходу донька загиблого бійця Анастасія виконала пісню про тата.

Анастасія Петришин співає пісню. Суспільне Тернопіль

Ветеран російсько-української війни Володимир Бондарук був знайомий із Тарасом 15 років:

“Для Тараса війна була не тільки з орками , це війна була з самим собою. Разом із ним, ми в деякий момент перестали рахувати ті гіпоглікемії, в які він падав через цукровий діабет. Для тих, хто не знає, це коли людина просто вирубаються і мучиться у страшних судомах, і він знав, що має бути людина поряд, яка знає, що робити. Я щоразу думав, чи не буде це остання гіпоглікемія.

Якось після однієї з них він прийшов до тями і каже мені: “Давай домовимось з тобою, не знати як складеться життя далі, якщо щось, я попіклуюсь про твоїх, а ти про моїх”. Чесно, не знаю, як у мене це виходить, але Тарасе, я дуже стараюсь”.

Володимир Бондарук. Фото: Суспільне Тернопіль.

На заході представили фотографії Тараса, книжки, які він любив читати та амуніцію, розповіла його дружина Тетяна Петришин:

“Він у нас завжди татко, він у нас не Тарас, а татко, а в телефоні записаний “Няшечка”. У нього сьогодні день народження і я знаю, що він завжди десь біля нас. Ми поїдемо на цвинтар принести квіти йому, він і там буде, тому він завжди усюди поруч.

Це останнє його було день народження і ми зробили самі листівку, ми її обцьомали і на парфумили. Відправляли поцілунки”.

Тетяна Петришин з донькою. Фото: Суспільне Тернопіль.

Лист доньки. Фото: Суспільне Тернопіль.

Під час виступу директорка тернопільського ліцею №21 імені Ігоря Ґерети Марія Гудима розповіла, що в школі, де навчався військовослужбовець, є стипендія імені Тараса Петришина — за високі результати та дослідницьку діяльність у вивченні історії та права:

“Першого стипендіата ми вже визначили, це наш учень, який має перше місце у міській олімпіаді з історії і станом на сьогодні, має призове місце на обласній олімпіаді з історії — це Денис Галюк”.

Марія Гудима. Фото: Суспільне Тернопіль.

Речі Тараса Петришина. Фото: Суспільне Тернопіль.

Читайте також: У Тернополі донька загиблого Героя Тараса Петришина урочисто запалила головну ялинку.