23 серпня щорiчно, починаючи з 2004 року, в Українi вшановують один з трьох ключових державних символiв – синьо-жовтий стяг. Це також нацiональний символ. Символ нашої української iдентичностi. Символ боротьби за волю.

Синьо-жовте поєднання утвердилося як українськi нацiональнi кольори пiд час європейської «Весни народiв» у 19 столiттi. Але загалом ця символiка з нами зi значно давнiших часiв.
Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрiчається в символiцi українських населених пунктiв, починаючи з часiв Русi. Козаки використовували синє тло та малювали жовтi хрести, небеснi свiтила та зброю на полкових i сотенних знаменах.

Пiд час хвилi європейських революцiй 1848 року, названої «Весна народiв», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тодi, у червнi 1848-го, таке знамено вперше пiдняли над ратушею у Львовi.

На Надднiпрянщину, яка була в складi Росiйської iмперiї, синьо-жовтий прапор як символ української нацiональної боротьби прийшов пiсля подiй революцiї 1905–1907 рокiв. А вже за десятирiччя, у 1917-му, вiн став офiцiйним стягом української державностi. Пiд синьо-жовтими прапорами вiдбувалися манiфестацiї українцiв. З ними українськi воїни 100 рокiв тому вирушали в бiй. У квiтнi 1918-го синьо-жовтi прапори пiдняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополi.

А пiсля втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом нацiональної боротьби та спроб вiдновити державнiсть у рiзних регiонах України.
Навiть в радянськiй Українi були спроби пiднести нацiональний прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського iнституту народного господарства у Києвi (нинi Київський нацiональний економiчний унiверситет iменi Вадима Гетьмана) замiсть червоного прапора зранку височiв синьо-жовтий. Студент Георгiй Москаленко та робiтник Вiктор Кукса, якi це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти i робiтники заводу «Бiльшовик», що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацiю. Через 9 мiсяцiв КГБ знайшов смiливцiв. Вони отримали вiдповiдно 3 та 2 роки таборiв суворого режиму.

22 сiчня 1973-го в Чортковi на Тернопiльщинi Володимир Мармус iз вiсьмома товаришами вивiсив 4 нацiональнi прапори.
26 квiтня 1989-го у Львовi пiд українським прапором вiдбувся мiтинг пам’ятi жертв Чорнобильської трагедiї, а 22 травня того ж року – Шевченкiвське свято в Києвi. 23 березня 1990 року вiн з’явився над Тернопiльською мiськрадою; 3 квiтня – над Львiвською ратушею; 24 липня – урочисто пiднятий над Київською мiською радою.

4 вересня 1991 року нацiональний синьо-жовтий прапор замайорiв над Верховною Радою України. А за кiлька мiсяцiв, 28 сiчня 1992-го, ВРУ офiцiйно затвердила його Державним Прапором України.

Вiдтодi український прапор пiднiмали над Еверестом. Вiн майорiв на зустрiч антарктичним вiтрам на станцiї «Академiк Вернадський». Лiтав у космос з Леонiдом Каденюком. Вертолiтним ронделем на фюзеляжi пролiтав над смарагдовими джунглями Конго в складi миротворчої мiсiї. Пiднiмався на п’єдестал разом з олiмпiйськими чемпiонами, починаючи з 1996 року. Стрiчками майорiв на куртках i рюкзаках протестувальникiв пiд час Революцiї гiдностi. Нескорено йшов на зустрiч солоним вiтрам та росiйським окупантам на тральщику «Черкаси» в Криму. Сьогоднi прапор – з нашими вiйськовими на їхнiх плечових шевронах, у рюкзаках та на позицiях. Вони бережно пiдписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Вiн майорить над вiльними i звiльненими мiстами України. А українцi на окупованих територiях чекають, коли вiн знову з гордiстю розвiватиметься у їхнiх мiстах, селищах та селах.