Перед матчем з iсландцями фахiвцi прогнозували важкий його перебiг для наших футболiстiв, однак всi без винятку (Й.Сабо, М.Маркевич, Є.Левченко, В.Ващук, А.Мiлевський та iн.)  пророкували перемогу збiрної України з невеликою перевагою: 1:0, 2:1. максимум – 2:0.

Схожим чином оцiнювали наступний поєдинок i букмекерськi контори. На перемогу “синьо-жовтих” в основний час можна було поставити з коефiцiєнтом 1.68. На прохiд українцiв на Євро котирування становили 1.30. Водночас успiх Iсландiї в першi 90 хвилин котирувався в 5.50, а прохiд – 3.60.

Шкода, що iсландськi футболiсти не знають української мови – дивись, якби прочитали цi “прикидки”, то, може, не дуже впиралися б i дiяли за принципом “Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно”. Але ж вони, клятi, вирiшили таки впиратися. Бiльше того – зробили все для того, щоб звiльнити адмiнiстраторiв збiрної України вiд турбот влаштування команди в червнi у нiмецьких готелях та iнших супутнiх клопотiв. I те, що тепер цих клопотiв позбавленi самi представники країни гейзерiв – не так їхня вина, як свiдчення вищого рiвня їхнiх суперникiв. Воно, зрештою, й не дивно: за складом збiрна України в п’ять разiв дорожча за вiкiнгiв – незайве буде пам’ятати, навiть беручи до уваги поширене твердження, що “грошi не грають у футбол”.

Практично всi, хто вiв мову про попередню гру з боснiйцями, вiдзначали, що збiрнiй Українi в ньому пощастило, i що вона “прокинулася” лише в останнi 10 хв. матчу, коли вже вiдчутно запахло поразкою. Матч у Вроцлавi став майже протилежнiстю попередньому: нашi мали перевагу впродовж усього iгрового часу; в другому таймi вона виглядала вже деколи просто непристойною для поєдинкiв такого рiвня, але схилити шальки терезiв на свiй бiк вдалося, як i в матчi з боснiйцями, пiд завiсу гри. I еволюцiя рахунку була точнiсiнько такою, як у матчi 5-денної давнини.

Гру нашi розпочали значно жвавiше, нiж 5 днiв тому в боснiйськiй Зеницi.  Вже на самому початку Мудрик  рiзко прорвався флангом i прострiлив у центр, але Яремчук надто довго розвертався i обробляв м’яч, i iсландцi лiквiдували потенцiйну загрозу.

На 14 хв. у зручнiй позицiї опинився  Миколенко, але пробив невдало. Здавалося, нашi мiцно “осiдлали” гру i результативний удар – лише питання часу. Аж тут раптом – наче грiм серед ясного неба. На

30 хв. Гудмундссон крутився, крутився з м’ячем,  посадив на “п’яту точку” Малiновського, скористався тим, що Бражко швидше iмiтував боротьбу проти нього   – i невiдпорно пробив . Жестикуляцiя Лунiна пiсля цього свiдчила, що вiн не в захопленнi вiд того, як нашi польовi гравцi дiяли в цьому епiзодi. Все вийшло “до тупостi” просто: атака по центру – i гол. Не зовсiм логiчний, такий, що не диктувався попереднiм ходом гри, але – невблаганно зафiксований на табло. Вiдразу ж, як це буває в таких випадках, почали впадати в очi огрiхи гри збiрної України. Зокрема,  Циганкова, за яким так побивалися всi ще в попередньому матчi й повернення якого також всi бажали, практично не було видно. Мудрик знову подеколи намагався обвести двох-трьох гравцiв суперника i втрачав м’яч. Судаков хоч i намагався звично тримати нитки управлiння грою в своїх руках, не знаходив правильного рiшення у найбiльш потрiбний момент. Та й вираз обличчя Сергiя Реброва  на тренерськiй лавi особливого оптимiзму не додавав.  I бажання в наших було, i активнiсть нiби виявляли, але моментiв – по-справжньому загрозливих для ворiт iсландцiв – у першiй половинi не було. Натомiсть дали забагато волi майстровитому гравцевi суперникiв – i отримали….

З початку другої половини нашi почали методично тиснути на ворота iсландцiв. Але ходи українцiв не були надто несподiваними для суперникiв, та й  браку в передачах вистачало. Дивитися, як нашi “замкнули” iсландцiв бiля їхнього карного майданчика, було приємно, але ця приємнiсть була чимось схожою на…платонiчне кохання: нiби й грiє трохи душу, але ж не рiвня справжнiй пристрастi… Так тривало до 54 хв., коли пiсля проведеної збiрною України зустрiчної атаки м’яч потрапив до Циганкова i хавбек “Жирони” з трохи потемнiлою (пiдфарбованою?) шевелюрою зiграв у стилi Робена, Ярмоленка i тепер вже цiлком авторитетного в Європi Циганкова: змiстився в центр  i вдарив точно в кут. Нашi, бажаючи дотиснути суперникiв, не збиралися зменшувати оберти. На 65 хв. Зiнченко вивiв на хорошу позицiю Яремчука, однак м’яч пiсля удару Романа влучив у   бiчну сiтку. Українцi буквально висiли на воротах iсландцiв, але до певного часу це був той випадок, коли один з головних законiв дiалектики не бажав справджуватися, i кiлькiсть нiяк не переростала в якiсть. В промiжку мiж цiєю безперервною зливою атак пiдопiчних С.Реброва встигли спромоглися огризнутися iсландцi: на  77 хв. Лунiн перевiв м’яч  на кутовий пiсля небезпечного удару котрогось iз “ссонiв”.

Врештi-решт, справедливiсть таки торжествувала: на 84 хв. триходiвка  Циганков – Судаков – Мудрик завершилася, може, й не найскладнiшим для воротаря, але iдеально точним ударом Михайла – 2:1. Ще один вияв справедливостi полягав у тому, що останнiй гвiздок у труну надiй вiкiнгiв на Євро-2024 забив той, хто, напевно, найбiльше в цьому матчi заслуговував це зробити. Мудрик своїми ривками, постiйною нацiленiстю на ворота, здавалося, просто затероризував захист iсландцiв, i впоратися з ним вiкiнги так i не змогли.

Зате змогла впоратися з пiдступами футбольної долi збiрна України, яка спочатку гiдно виступила у “групi смертi” (напевно, нiхто не хотiв би бачити своїми суперниками iталiйцiв та англiйцiв – чемпiонiв i вiце-чемпiонiв Євро-2020). Потiм змогла переламати хiд матчу в Боснiї, який складався дуже важко. I –  поставила переможну крапку в польському Вроцлавi. На радiсть армiї своїх прихильникiв, в тому числi й армiї, що бореться нинi за Україну. I – на зло i зубний скрегiт iзольованим вiд решти футбольного свiту наче в холерному чи тифозному барацi московитiв…

Iгор Дуда