У Зарваниці відбулася проща для родин загиблих і зниклих безвісти військовослужбовців
22 червня у Марійському духовному центрі «Зарваниця» на Тернопільщині зібралися понад півтори тисячі людей — родичі загиблих та зниклих безвісти військових. Вони приїхали з різних куточків Тернопільщини та сусідніх областей, щоб разом помолитися за своїх рідних і підтримати одне одного.
Про це Суспільне Тернопіль повідомив священник Української греко-католицької церкви Дмитро Телевʼяк. За його словами, проща була присвячена тим, хто загинув на війні, і тим, кого досі не знайдено.
На богослужінні, яке очолив архієпископ-емерит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Василій Семенюк, родичі тримали портрети своїх рідних.
З Чортківської громади до Зарваниці приїхала Уляна Вишнівецька — мати Іларіона Вишнівецького, який зник безвісти 11 місяців тому. Вона тримала в руках військовий кітель сина.
«Син завжди для мене є, був і буде захисником. Блакитно-чорна стрічка — символ безвісти зниклих. Голуба — небо, темна — земля. Зараз родини живуть саме в такому стані нерозуміння, який знаходиться між небом і землею», — сказала Уляна.
Жінка передала список зі 200 імен побратимів сина, які вважаються зниклими на Запорізькому напрямку.
Сім’я Осовських приїхала зі Струсова. Їхній син Мар’ян загинув 17 жовтня 2023 року у Слов’янську на Донеччині внаслідок ракетного удару.
«Він був дуже хорошим хлопцем, дуже розумним. Під час служби одружився. Ця проща — в пам’ять про нього, про його подвиг, про подвиг усіх загиблих воїнів», — сказала мати загиблого Галина Осовська.
З Коломиї приїхали дружини й матері військових із 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Галина Слізак розповіла, що її син Ярослав Малий зник безвісти чотири місяці тому.
«Сюди приїхали з одною ціллю, з одною метою, з одною просьбою до Бога і до всіх святих. Хай нам верне наших дітей, наших рідних, чоловіків, батьків і всіх», — сказала вона.
За словами священника Дмитра Телев’яка, проща була також можливістю зустріти інших, хто переживає подібне.
«Учасники побачили навколо себе інших також з портретами загиблих. Тих, які теж чекають, шукають когось. Побачили, що вони не самі в своєму горі. Їх багато — і це об’єднує. Дає силу, ресурс для того, щоб пройти горювання, пережити втрату», — зазначив він.
