У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрилася унікальна виставка “Мелодійна музика дзвоників”, яка представляє колекцію англійських “Леді-дзвоників” з приватної збірки Івана Кузишина. Ця експозиція не лише демонструє різноманітні дзвоники, але й розповідає зворушливу історію української емігрантки Стефанії Михалюк, яка півстоліття збирала ці предмети за кордоном. Про це пише газета Свобода.

Історія колекції

Колекція англійських «Леді-дзвоників» пов’язана з історією життя нашої краянки Стефанії Михалюк, яка півстоліття збирала дзвіночки за кордоном аби втримати у своїй пам’яті мелодійне відлуння рідного краю. Персоналії зображені на дзвониках доносять понад сотню історій минулого Великобританії, а їхнє звучання справжня автентика.

Від німецької неволі до британського кохання

Як розповів заслужений майстер народної творчості України Іван Кузишин (на фото 2-й справа):

“У роки окупації Тернопільщини під час німецько-радянської війни моя родичка, Стефанія Михалюк, сестра моєї бабці Ганни Михалюк, була вивезена на примусові роботи в Німеччину як остарбайтер. Після розгрому нацистської армії у 1945 р. вона познайомилася з військовослужбовцем з Великобританії. Невдовзі вони одружилися і виїхали на його Батьківщину – у передмістя Лондона.

Фото газети Свобода

Півстоліття збирання “Леді-дзвоників”

Там, у новому оточенні, Стефанія з цікавістю вивчала побут, звичаї та культуру місцевого населення, часто порівнюючи їх з українськими традиціями. Однак особливе захоплення у неї викликали англійські «Леді-дзвоники», які стали об’єктом її колекціонування.

Протягом півстоліття їй вдалося зібрати понад 250 різних зразків цих англійських дзвоників. Ці предмети нагадували їй про рідну Україну, особливо великодні дзвони, і зберігали зв’язок із далеким рідним краєм.

Подорож колекції до України

У 1995 р. Стефанія пішла у вічність, і її колекцію розпочали роздаровувати. Але у 2023 р. внук Стефанії, Владас, і мій троюрідний брат повідомили мені про залишки колекції. Владас докупив нових дзвоників і у 2024 р. разом із гуманітарною допомогою доставив їх мені до Тернополя.

Мені приємно поділитися цією історією з нашими земляками, і я сподіваюсь, що це незвичайне подарункове надбання знайде щирий інтерес».