Руслан Гірчак із Тернополя — фронтмен гурту «Новимний Кудень» і військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого — став одним із головних героїв документальної стрічки «Настане день». Фільм створила дніпровська режисерка Катерина Стрельченко. Прем’єру запланували на 12 листопада.

В інтерв’ю Суспільному військовий розповів, як отримав пропозицію взяти участь у зйомках, чому спочатку вважав її майже нереальною та як разом із репером Вадимом створював музику для фільму.

Зйомки на війні, які здавалися неможливими

Пропозицію стати героєм документального фільму Руслан отримав улітку 2025 року. На той момент його підрозділ виконував завдання на лівому березі Осколу в Куп’янську-Вузловому, а сам проєкт лише починав формуватися.

«Я сказав, що це божевілля і не уявляється можливим. Кожен переїзд переправами через річку — небезпека для життя навіть військових з чітким бойовим завданням. А тут знімальна група. Я сказав їм: “Ну ви взагалі нормальні?!” Вислухавши всі мої контраргументи, Катя сказала: “Ми це зробимо. Просто бережи себе і чекай”. І треба віддати належне її впертості — таки було зроблено», — розповів військовий.

Режисерка Катерина Стрельченко не відмовилася від задуму, попри складні обставини. У підсумку зйомки вдалося реалізувати.

«Гітара і ґвер»: музика, що об’єднала рокера та репера

Окремим випробуванням для Руслана стала робота над спільною композицією з іншим героєм фільму — військовим репером Вадимом. Музиканти представляють різні жанри, однак мали створити спільний саундтрек.

Руслан зізнається, що спершу здивувався і цій пропозиції. Водночас команда проєкту та командування підтримали ідею й допомогли організувати роботу над піснею.

«Безсумнівно, це був виклик, адже ми з Вадимом представляємо абсолютно різні музичні жанри. Але нам допомагала ідеологічна близькість, бо коли репер і рокер опиняються пліч-о-пліч супроти ворога, що прийшов на нашу землю, їм обом спільно є що сказати. Власне, цією ідеєю і зшита ця пісня “Гітара і ґвер”: ти творець, покликаний Всесвітом творити, у тебе завжди на плечі “гітара”, у кожного своя власна філософія, але ти також — українець, а отже — воїн стіни, бо раз чи два у століття із тієї сторони суне орда і несе із собою руйнування. Тому на інше плече ти одягаєш зброю і йдеш до своїх братів, щоб стояти щитом на своїй землі. Заради того, щоб колись знову творити під мирним небом. І ти твориш Новий День для тих, хто в тилу чекає і молиться за тебе», — сказав Руслан.

Від дитячої колекції платівок до рок-сцени

Музика супроводжувала тернополянина ще з дитинства. Він виріс на Галичині, слухав платівки діда Андрія, серед яких були записи українських гуртів і виконавців, а згодом почав сам збирати музичні касети та компакт-диски.

«У дитинстві слухав колекцію вінілових платівок діда Андрія, де були і “Смерічка”, і “Кобза”, і “Ватра” з “Медоборами”, велика збірка Соломії Крушельницької та товстий бокс-сет із троїстою музикою усіх регіонів України. Те все постійно грало в хаті чи на подвір’ї, коли сім’я працювала вдома по господарству, а я малий грався неподалік на пасовищі чи у лісі. Школярем чи студентом, коли приїздив із Тернополя у село до бабці з дідом, мене завжди тягнуло до того програвача і тумби з платівками. Потім я вже сам почав колекціонувати касети та компакт-диски з музикою, яка подобалась», — розповів він.

Із дев’ятого класу Руслан захопився hard rock і heavy metal. Почав писати власні композиції та грати в різних колективах.

«Можна виділити Red Line та Outnumber з 2006 та 2010 роками заснування відповідно. Ну а далі був “Новимний Кудень”. Він і зараз є. Його статус — “активні”, попри війну і те, що всі учасники служать у різних підрозділах ЗСУ. Ми з “куднями” маємо в доробку альбом 2017-го року, шотплей 2019-го, та кілька синглів 2015 — 2025 років», — додав музикант.

До служби він також займався скульптурою, барельєфами, оздобленням інтер’єрів, створював портрети на замовлення. П’ять років працював на виробництві акустичних систем і долучався до прокату сценічного обладнання.

Позивний «Могавк» має історію ще з Революції Гідності

До війська Руслан мобілізувався 16 березня 2023 року. Спочатку був піхотинцем у механізованій роті, а нині служить діловодом у роті БпАК. Його підрозділ виконував завдання на Куп’янському напрямку.

«Спочатку я був піхотинцем у механізованій роті, тепер служу діловодом у роті БпАК. Мій позивний Могавк ще з Революції Гідності. Коли я знайшов Правий Сектор і попросився до них, мене писар запитав: “Як будеш називатися? Придумай собі псевдо”. У мене тоді голова була поголена накшталт як це робили могавки, одні із союзу п’яти племен ірокезів. Я тоді якраз читав твори Купера про ту сторінку історії Північної Америки, і мені подобались могавки», — сказав військовий.

Музика продовжує жити навіть під час служби

Попри військові обов’язки, Руслан не припинив писати пісні. Щоправда, часу на творчість тепер значно менше. За його словами, тематика композицій залишилася незмінною — це соціальні, історичні, патріотичні теми та інтимна лірика.

«Попри все у голові знаходяться вільні “соти”, де відбуваються творчі процеси… Пісні не змінились. Я й до війни писав на гостросоціальну, історичну, патріотичну тему, а також інтимну лірику. І зараз те саме. Просто пишеться набагато менше. Багато нереалізованого матеріалу ще із довоєнних часів. На це потрібен час і бути вдома, у студії, зі своїми хлопцями. У нас незабаром буде прем’єра нової пісні, студійна робота над якою триває ще з початку 2023-го року… На війні, звісно, можна писати. Але записати — це вже інше питання, особливо, коли ти не “one man project”, а учасник гурту», — говорить музикант.

Війна стала частиною української музики

Руслан вважає, що сьогодні творчість і військовий досвід українців тісно переплетені. Він сподівається на день, коли країна зможе жити без загрози з боку Росії, а українці знову творитимуть під мирним небом.

«Він без ворога на нашій землі, без таких виродків-імперій як Московія, він із сильною державою, із її могутнім військом та мудрим народом, сусідами, які вже ніколи не наважаться на те, щоб вторгнутися у наше життя знову, бо

Твердою рукою і гострим мечем

Відтявши пітьмі костурбаті кисті

Ми з тобою чисті

За Сонцем росою

Ідем

У завтрашнє світло, у новий день

Забувши мотиви чужих пісень

Ми вірою-ходою

Чисті з тобою

Ідем

І уже не тече з рани воїна кров

І знає за що і за кого ішов

Бо за йОго кремезною спИною

Квітне слово всією країною

Солов’ї гомонять

І співає нація

Мовою мов», — зазначив військовий-музикант.