Помітивши анонс спелеологічної експедиції в одній із соціальних мереж, я подумала, а чому б і ні? І це стало початком моїх великих вражень.

Студенти-художники і скульптори з Тернополя та Львова зібралися на три дні в печері «Оптимістична»(в селі Королівка Борщівського району). Їх ціль – відкрити перший підземний музей скульптур.
– Коли я вперше потрапила в печеру. Мені не вистачало там образів, – розповідає куратор проекту Олена Шептицька, – Коли біжиш коридорами, то здається, що щось на тебе дивиться, виглядає, зараз вискочить. І я подумала фахово підійти до цього питання, поєднавши природну і мистецьку красу, зробити образи, які там аж просяться. Творчі люди переймаються атмосферою і творять. Так і сталося. Кожен зайшов, подивився на об’єкт і з’явилися образи, які потім втілили в життя. На даному етапі і з такою кількістю людей, я вважаю, що проект вдався. Така експедиція проводиться вперше не тільки на Тернопільщині, а взагалі в Європі.

Вона мене переконала. І так. Реєстрація безкоштовна. Якщо людина іде в робочу експедицію, обов’язковим є лише експедиційний внесок-50 грн. Харчування за бажанням 50 грн в день. Якщо нема власного робочого одягу, якого буде не жалко, прокат 40 грн одиниця-комбез лижний, каска з ліхтариком, взуття. Робочі рукавиці- 10 грн. Екскурсія безкоштовна. Але! – потрібно працювати разом зі спелеологами, допомагати з прокопом трас, дослідженням, приготуванням їжі….Оскільки ми їхали на 3 дні – проживання 50 грн -спелеохостел, опалення, електрика, нари з матрацами. Загальна сума – 400 гривень. Отож, в дорогу.

У кожного все необхідне – міцний одяг і взуття, ліхтарики, інвентар для роботи з глиною. До речі, якісного матеріалу в печері – більше, ніж достатньо. «Оптимістична» занесена до Книги рекордів Гінеса як найдовша в світі гіпсова печера, найдовша печера Євразії та друга за довжиною серед печер світу. Тому з нами працюють досвідчені спелеологи.

Серед них Богдан Маркович:
– За ці 5 десятків років, в печері «Оптимістична» працювало майже дві тисячі людей, а тепер і ці молоді люди долучилися до нашої величезної сім’ї. Розкопки траси зберігають екологію печери. Ми порахували, що траси в «Оптимістичній» займають 3%. Їх можна визначити по натопу, затертих стінах. Звісно нормальна людина буде йти там, де прокопано, а не там де низько і не зручно. Лякати один одного не можна, самому кудись йти не можна, лише зі спелеологами.
І справді, якщо ви думали, що це печера, де ходитимете на повен зріст, то це не так. З самого початку коридору довелося повзти метрів 50 на колінах, де-не-де на животі. І ще й з відрами і лопатами в руках! Але все це весело, з реготом. Правда, якщо у вас немає клаустрофобії.
На якусь мить я пожаліла про те, що погодилась на таку аферу. Через перші 100 метрів мене боліли коліна, лікті, якби не каска на голові – то ще й б голова. Подумки, я була дуже злою
Перший грот не справив на мене великого враження. Скажімо так – це було місце, де можна було розігнутися і стати на повен зріст. Але цікавість брала вгору, тому я погодилась переглянути усі можливі варіанти.

Кажанів у печері дуже багато. вони звисають зі стелі гронами. Це дуже красиво.
Я вже казала, що вам доведеться попрацювати?

Дочекавшись обіду, ми всі знову поповзли на поверхню. У моїх черевиків відпала підошва, тому мені довелося повернутися в хостел і взяти взуття на прокат. І хоч втома була шаленою і боліло, здавалося б все тіло, я вирішила завтра знову іти в печеру.

Наступного дня печеру не впізнати, адже в її коридорах живуть химерні творіння. Тепер в гроті «Піратське вітрило», знаходиться скульптура «Ріка життя», освітлена маленькими свічками. Глиняний чоловік, який сидить на березі річки, дістає із голови маленьких людей і, саджаючи їх в кораблики, пускає по воді. Автор – Дарина Бондар – відтворила у ній філософську думку про те, що людей, яких ми носимо у собі, потрібно з часом відпускати. В наступному гроті «Сергійка» мене зустрічають дивовижні риби на стінах. Автори: Микола Лемякін, Олександр Шестакович і Андріана Чуніс.


У наступному гроті володіють могутні титани, які своїми руками підтримують наземний світ. Автори – Назар Мартинюк і Руслан Боруцький.

Далі на шляху грот «Чотирьох», де нас дивують композиції Марини і Зоряни Соколюк. Ліплячи дивакуваті обличчя, дівчата співають.

Молоді люди попрацювали на славу. Неподалік «Містер Глиба» Олени Шептицької.

Варто відзначити й «Енергетичні піраміди» Вікторії Зимомрі та Івана Олексяка,

«Ідола» Івана Данилюка і Романа Коропця.

– Дуже часто ми бачимо по телебаченню, як за кордоном проводять різні дослідження в печерах. А в нас чомусь до цього часу не зустрічалося нічого подібного, – розповідає Іван Данилюк. – І ось тут – справді щось робиться! Люди мають свій табір, досліджують, намагаються залучати й інші верстви населення: художників, скульпторів, журналістів. І це не може не радувати.
Хочу похвалитися і своїм витвором мистецтва, який спелеологи визнали найкращим. Композиція називається “Планета”. На її виготовлення пішло 2 хвилини, проте зберігатиметься вона вічно. Ну, що поробиш -я журналіст, а не скульптор.

Завдяки унікальному мікроклімату, експонати залишатимуться незмінними сотні років. Юні скульптори вважають свій вклад у підземний музей особливим, і в майбутньому бажають доповнити печеру новими експозиціями. В останній день експедиції, коли всі експонати готові, ми відправляємося у найдовшу екскурсію.

Екскурсоводи-спелеологи розповідають як утворюються печери, як ростуть кристали, а також історії спелеологів попередників.

Увечері Олена Шептицька дивує всіх вогняним шоу.

Експедиція закінчилася, скульптури відпочивають тепер у своїй рідній печері, а ми сумно зітхаємо, адже завтра нам потрібно від’їжджати додому.

Ось так корисно можна провести свої вихідні. І роботи для дослідження і осучаснення печери «Оптимістична» вистачить і для вас. Тим паче, що початок уже зроблено.
До слова, 8 травня цій печері виповниться 52 роки! Така собі бабуся “Оптимістична” чи то оптимістична бабуся. Вітаємо, усіх спелеологів, туристів і просто цікавих Варвар, на кшталт мене)))