Мати пластуна, військового, журналіста Віктора Гурняка Maria Gurniak опублікувала у мережі емоційне різдвяне послання до сина. Віктор загинув у зоні АТО (у бою біля Бахмутки) в 2014 році.

Христос Рождається- Славімо Його! Дорогий мій Синочку, мій Лицарю, мій світлий і добрий Янголе, пишу Тобі коротенького листа.

Ти знаєш наш Ангелику, ніяк нам не віриться, що вже шосте Різдво ми зустрічаємо з Тобою тільки сердечком і душею, спогадами та думками теплих обіймів…………

Якби я знала, що це Різдво- 2014- це останнє…де ми разом.

А знаєш, Синочку, воно дуже запам’яталось і сумним і радісним та щасливим. Сумним, бо переживали за країну, а щасливим і і радісним, бо народився Христос і ми прославляли всі щиро разом колядками, віншуванням та побажанням любові одні одним і здавалось, що ми найщасливіші на світі.

Як Ти з своєю коханою Іринкою готували самі святу вечерю, а ми з дідусем бавились з найдорожчим вашим Сонечком Юстинкою та нашою онучечкою.

Сестричка з братиком готували кутю, ти робив смачну рибку і штрудель з яблуками, а Іринка чудові пампушки з рожі, ми одягали з Юстинкою ялиночку, на дворі падав сніжок і чекали сходу першої Різдвяної Зірочки.

Так, мій Соколе, це найщасливіше Різдво і ніхто й гадки не мав що на другий рік все буде по – іншому….

Так, Синочку, Різдво приходить кожного року і знову радісне і сумне….. Сумне, бо ми знову всі переживаємо за Україну, Ти вже не готуєш рибки і штруделя.. А радісне, бо народився Христос, маленьке Дитятко Ісус дарує віру і любов. Твоя кохана Іринка знову робить пампушки з рожі, але знаєш синку, що їй вже допомагає Юстиночка. Вона підросла дуже красива, смілива, розумна дівчинка. Вона чудово грає на сопілці, вона виборює призові місця на змаганнях по айкідо, вона чудово співає, цього року Юстинка вже грала вертеп, колядувала бабусі з дідусем.

Але знаєш синочку, в їхніх очах і сердечку залишився біль…і смуток… Ця війна розірвала щасливе дитинство донечки з Татком, розірвала щасливе ваше кохання….

У сестрички нова сім’я, у тебе є рідний племінничок Лука- Віктор. Він чудовий хлопчик. А братик змужнів, став дорослішим багато розпитує про тебе: А який Вітя був, коли йому було 13 і ми починаємо згадувати з татом, а який ти був.

Дякую Богу, що подарував мені Вас. Мій синочку, Ти Янголом відлетів на Небеса, але залишив для нас своїх НАЙДОРОЖЧИХ. Я вірю моє Дитятко, як би нам боляче і сумно не було, Ти хочеш нас бачити радісними, усміхненими і сильними, а ще сильно вірити, що Твоя Жертовність у любові Бога.

Дякую тобі Синочку, за твою безмежну любов до нас всіх, за твоє добре і щире сердечко, за те,що навчав мене добра і
любові.

Дякую за твою любов до Бога і України. Молися з Небес наша Зіронько, щоб всі жили у вільній квітучій УКРАЇНІ,за яку Ти пожертвував своїми НАЙДОРОЖЧИМИ.

Люблю Тебе Моє Дитятко, твоя матуся.