Конфлікт між жінками чотири роки тому. Художниця Марія Ділай замовила та оплатила у дизайнерки Лідії Яніцької пошиття весільної сукні. З часом жінка передумала організовувати пишне весілля, проте назад своїх грошей так і не отримала. Про це Марія розповіла журналістці журналістці Наталії Лазуці з видання “Газета по-українськи”.

“Люди, які постраждали через дизайнерку Лідію Яніцьку, відгукніться. Щоб пошити весільну сукню, вона взяла у мене 600 доларів завдатку. Тепер немає ні грошей, ні плаття”, — пише художниця 39-річна Марія ДІЛАЙ у “Фейсбуку”. 2015-го замовила сукню в тернопільської дизайнерки Лідії ЯНІЦЬКОЇ, 47 років. Вона взяла завдаток, але роботу не виконала.

Марія Ділай родом із Тернополя. Чотири роки живе в іспанському місті Малага. Там вийшла заміж за місцевого 50-річного Хесуса Альказара.

— За тиждень до мого від’їзду в Іспанію Лідія Яніцька запросила мене до ресторану, — розповідає Марія Ділай. Спілкуємося через відеозв’язок у “Фейсбуку”. — Розрахуватися не дала. Оплатила все сама. Зробила це для того, щоб я почувалася винною і не могла їй відмовити. Плакалася на життя. Казала, що бізнес не приносить прибутку, а оренда офісу обходиться дорого. Я позичила їй 400 доларів. Взяла й одразу заховала їх у сумку.

Після того спілкувалися з нею телефоном. Сказала, можливо, в мене буде весілля. Ліда запропонувала пошити сукню за 1,2 тисячі доларів. Обіцяла й на розпис приїхати. Потім сказала: “Тих грошей, що ти позичила, буде замало, щоб розпочати роботу. Треба ще 200 доларів”. У день від’їзду зайшла до неї зі своєю подругою. Віддала решту грошей. Мірок Ліда не знімала, зразки тканин не показувала. Домовилися, що я приїду ще раз. Тоді оберемо тканину і фасон.

Після того побувати в Україні в мене не вийшло. Ліда могла б вислати мені фотографії тканин, зразки ескізів, та вона нічого не зробила. Потім написала, що приїде в Іспанію, щоб пошити плаття. Сказала, на відстані це зробити неможливо. Але не прилетіла.

В Іспанії Марія Ділай із Хесусом Альказаром вирішила не влаштовувати пишного весілля. Після розпису поїхали святкувати до ресторану.

— Одразу після цього написала Ліді: “Гучного святкування не буде. Весільної сукні шити не треба”, — говорить Марія Ділай. — Вона поставилася з розумінням. Написала, що поверне гроші. Обіцяла ще кілька років, доки не заблокувала мене у “Фейсбуку”. Тепер розказує, що сукню почала шити, але не завершила, бо я не приїжджала на примірки. Гроші повертати не збирається.

Марія планує подавати позов до суду.

— Можу зробити це в Іспанії, судитимуся за законами цієї країни, — каже Ділай. — Не хочу мати речей із Лідиних рук. Вона для мене вмерла, як людина і дизайнер.

Із Лідією Яніцькою спілкуємося в її авторському ательє у Тернополі. У приміщенні висить біле недошите плаття. Рукава розшиті камінням Сваровські.

— Марія зробила замовлення і я почала роботу, — говорить Яніцька. — Один раз вона приїздила на примірку. На ній були присутні ще двоє людей — моя знайома Надія і кравчиня Марійка. Вони можуть це підтвердити. Після того Марія зникла. Вже пізніше дізналася, що весілля вирішила не влаштовувати. Від неї ніякої інформації не було. А цього року вона почала вимагати, щоб я повернула їй гроші. Не збираюся, бо половина роботи вже виконана. Нехай ще раз приїжджає на примірку і я завершу плаття. Продати комусь іншому цю сукню не можу, бо Марія має 50-й розмір. Він не кожній жінці підійде.

Наталія ЛАЗУКА