Києву є чому повчитися у Тернополя. І найперше це стосується транспортної реформи. Про це виданню Ліга.Бізнес розповів столичний експерт у сфері транспорту, представник компанії A+S в Україні, викладач кафедри міського будівництва КНУБА Дмитро Беспалов. 

Тернопіль – це український Лейпциг

Тернопіль дуже компактне, привітне і «живе» місто на заході України, в 5 годинах їзди від Києва на комфортабельному Інтерсіті+. Трохи відійшовши від залізничного вокзалу, ми відразу потрапляємо в центральну частину міста. Вона щільна, низькоповерхова, пропорційна самій людині і наповнена міським життям. Частково нагадує Лейпциг.

Для прикладу, у Києві Вокзальна площа також розташована недалеко від центру, але, думаю, нікого не здивую, якщо скажу, що гордості за неї не відчуває жоден киянин. Це дивне у всіх сенсах місце, схоже на циганський табір.

У Тернополі перше, що кидається в очі приїжджому зі столиці, – кількість людей у центрі міста в будній день. Так, центральна частина столиці також переповнена, але це зовсім різна наповненість. Тернопіль – розмірений, неквапливий і спокійний, тоді як Київ – метушливий і знервований в звичайному своєму стані. Відмінності, мабуть, пов’язані із тим, що в центрі Тернополя живуть люди, а в центрі Києва – в більшості випадків квартири перетворили на офіси. До речі, це політика багатьох сучасних європейських міст – підтримувати життя в центрі. Не перетворювати його лише в місце роботи і специфічного дозвілля.

Наприклад, у Лейпцигу, якщо ви будуєте або реконструюєте якусь будівлю в центрі міста, незалежно від її кінцевого функціонального призначення, то 25% площі має відійти під житловий фонд. Будуєте 4-поверховий готель? Тоді четвертий поверх – тільки під квартири. В такий спосіб місто намагається вберегти один із найцінніших своїх ресурсів – міське життя. Погодьтеся: місця, де живуть люди, істотно відрізняються від місць, де вони працюють, навчаються або навіть просто відпочивають.

Тернопіль – дійсно розумне і безпечне місто

Всі чомусь називають Київ – «розумним» і «безпечним» містом. Перше і друге досягається за допомогою відеоспостереження. Не знаю, чи називають у Києві Тернопіль «розумним містом», але доступ до його більш ніж кількох сотень камер – відкритий і публічний на сайті http://webcam.te.ua. Це справжні Open Data (відкриті дані), що надають великі можливості для дослідження міської мобільності за допомогою Computer Vision. Тобто Тернопіль – це реальне розумне і безпечне місто за європейськими стандартами.

Ставка на тролейбуси

А тепер найголовніше. У Тернополі не знищили, як в інших містах України, тролейбусну інфраструктуру. Місто її, навпаки, вперто розвивало. І це дало свої плоди! Маємо приклад, коли місто робить ставку не тільки на електротранспорт, але ще й на рухомий склад підвищеної місткості

Зараз покриття території Тернополя тролейбусною контактною мережею сягає 80%. У розпорядженні міста приблизно 65 тролейбусів, з яких щодня на дороги в «години пік» виїжджають до 54 одиниць. Це – неоднозначне рішення, проте воно дозволило досягнути результату. Чому неоднозначне?

Міська влада Тернополя поборола «транспортну мафію»

По-перше, в середньому українському невеликому місті «править бал» приватна маршрутка. Нерідко це щось на зразок «Спринтера» або «Рути», відповідно, малої місткості. Комунальний громадський транспорт, намагаючись догодити приватному, опинився в жалюгідному стані. Тому його «успішно» знищували і знищують. Тобто перемогла «транспортна мафія». Тернопіль же обрав інший шлях. Чому так сталося? Очевидно, у керівництва міста не було зацікавленості в частині прибутку з приватних маршруток, що дозволило приймати адекватні рішення. У Тернополі міська влада, мер не кришує і не заробляє на маршрутках, а робить все можливе для розвитку комунального транспорту. Тернополю вдалося побороти «транспортну мафію», у місті найближчим часом створять єдине комунальне транспортне підприємство і куплять великі автобуси.

По-друге, міський електротранспорт – це не тільки і навіть не стільки рухомий склад. Це більшою мірою інфраструктура: контактна мережа, підстанції тощо. В інших українських містах це все поступово приходило в непридатність. У Тернополя, як бачимо, інший шлях. І це дуже добре.

Файний електронний квиток

У Києві ми все ще оплачуємо проїзд готівкою і до управління мобільністю столиця робить лише перші кроки. У свою чергу Тернопіль щосили використовує «електронний квиток». Називається він «Файна Карта» і дозволяє оплачувати проїзд як у комунальному, так і в приватному громадському транспорті. Більш того, оплата поїздки саме цим способом робить її на 1 грн дешевше. Здається, це вагомий аргумент для городян, щоб користуватися тільки електронним способом оплати.

Більш того, карту має і зобов’язаний затверджувати кожен міський пільговик. Це полегшує контроль і дозволяє впроваджувати заходи з управління мобільністю. В комунальному транспорті у тернопільських пільговиків всі поїздки безкоштовні і безлімітні незалежно від відстані. Дійсно – файна карта.

Мені, як киянину, соромно за київську транспортну реформу

Київ, я нагадаю, провів ганебний тендер із закупівлі валідаторів, по суті, електронних компостерів, при цьому не маючи істинної  мети побудови системи «електронного квитка» і навмисно саботуючи будь-яку можливість для інвестиційного проекту в цій сфері. Мені, як киянину, соромно за це, в тому числі і перед Тернополем.

У Тернополі весь громадський електротранспорт міста обладнаний щонайменше одним валідатором (терміналом) для кожної транспортної одиниці. Оплата можлива за допомогою спеціальної карти або за допомогою безконтактної банківської карти. Процес успішної валідації(оплати) підтверджується невеликим надрукованим чеком.

Так, в тернопільському електронному квитку не все ще працює ідеально. Але ніхто не говорив, що все буде швидко. Головне – вибрати правильний шлях і йти ним не звертаючи. Що і робить Тернопіль, на відміну від Києва, який кидається з боку в бік, декларуючи одні, а роблячи інші речі.

Нехай Тернопіль втре носа містам-мільйонникам

Що хочу сказати наостанок. Якщо ви опинитеся в Тернополі цілеспрямовано або проїздом, і вам сподобається те, що ви побачите, то обов’язково купіть на пам’ять «Файну Карту» – тернопільський електронний квиток. І поповніть її на 20-50 грн. Навіть якщо ви не плануєте користуватися міським громадським транспортом. По-перше, це буде хороший сувенір замість марного магнітика, по-друге, таким чином ви підтримаєте розвиток громадського транспорту Тернополя. Нехай це місто втре носа бундючним та інертним «мільйонниками».

Пишатися рідним містом – це дорогого коштує. Втім, пишатися країною куди важливіше. Тернопіль – спасибі! Київ, коли вже?

Дмитро Беспалов, Ліга.