Теребовлянська Жанна д’Арк: як Анна Хшановська врятувала замок від османського війська

На високій горі над річкою Гнізною височіють руїни Теребовлянського замку — однієї з найвідоміших історичних пам’яток Тернопільщини. За його стінами вирішувалися долі міста, відбувалися битви та тривала боротьба за контроль над важливим оборонним пунктом.

Але найбільше легенд пов’язано з 1675 роком, коли невеликий гарнізон Теребовлянської фортеці опинився перед значно численнішим османським військом. Саме тоді, за переказами, особливу роль в обороні замку відіграла жінка — Анна Дорота Хшановська, дружина коменданта фортеці. Згодом її стали називати Теребовлянською Жанною д’Арк.

Теребовля — місто з тисячолітньою історією

Теребовля — одне з найдавніших міст України. Перша письмова згадка про неї датується 1097 роком і міститься в Іпатіївському літописі.

У княжу добу місто було центром удільного князівства Василька Ростиславовича — правнука Ярослава Мудрого. Його історія була сповнена драматичних подій. Під час князівських міжусобиць Василька підступно схопили та осліпили, запросивши на зустріч до Звенигорода. Згодом князя визволили його брати, а сам Василько продовжив боротьбу за свої землі.

У 1389 році Теребовля отримала Магдебурзьке право, що стало важливим етапом у розвитку міста.

Розташування Теребовлі мало й стратегічне значення. Через місто проходили важливі шляхи, а сама фортеця була одним із пунктів оборони краю.

Замок, який неодноразово атакували

У XVII столітті Теребовля часто потерпала від татарських нападів. Старі укріплення поступово втрачали здатність ефективно захищати місто, тому фортецю зміцнювали та перебудовували.

Та найвідоміше випробування чекало на замок у 1675 році.

До Теребовлі наблизилося велике османське військо під проводом Ібрагіма Шішмана. За історичними переказами, його чисельність становила близько 10 тисяч воїнів, тоді як гарнізон фортеці був у рази меншим.

Оборону замку очолював Ян Самуель Хшановський.

Ситуація здавалася майже безнадійною. Перед захисниками постав вибір: продовжувати опір чи погодитися на капітуляцію.

Саме в цей момент, за легендою, вирішальне слово сказала дружина коменданта.

Анна Хшановська і легенда про кинджал

Найвідоміший переказ розповідає, що Ян Хшановський, усвідомлюючи перевагу противника, схилявся до здачі фортеці.

Анна Дорота не погодилася.

За легендою, вона вихопила кинджал чоловіка й приставила його до його горла, пригрозивши вбити його, якщо той здасть замок ворогу.

Після цього, як розповідають перекази, Анна сама долучилася до оборони фортеці. Вона підтримувала захисників, брала участь у вилазках і стала одним із символів спротиву.

Саме ця історія згодом перетворила Анну Хшановську на легендарну героїню, яку порівнюють із Жанною д’Арк.

Водночас важливо зазначити, що драматичні подробиці цієї історії належать передусім до історичних переказів і легенд, тому їх не можна ототожнювати з беззаперечно встановленими фактами.

Чотири штурми Теребовлянського замку

Османське військо не залишало спроб захопити фортецю. За переказами, замок штурмували чотири рази.

Для невеликого гарнізону облога ставала дедалі важчою. Оборонці зазнавали втрат, закінчувалися запаси, а сили поступово виснажувалися.

Та захисники продовжували чинити опір.

Переломним моментом стала звістка про наближення війська польського короля Яна III Собеського. Османці, дізнавшись про можливість появи значних сил противника, припинили облогу та відступили.

Теребовлянський замок вистояв.

Ікона, якій приписували порятунок міста

З облогою пов’язана й інша відома легенда — про Матір Божу Теребовлянську.

За переказами, під час облоги мешканці міста молилися перед святим образом, просячи про порятунок від ворога та голоду. Згодом у народній традиції утвердилася віра, що саме заступництво Богородиці допомогло Теребовлі пережити важкі часи.

Сьогодні ікона Матері Божої Теребовлянської зберігається у соборі Святого Юра у Львові.

Таємниця дванадцяти дверей

Не обходиться історія стародавньої фортеці й без містичних переказів.

Одна з місцевих легенд розповідає про підземні ходи, які нібито ведуть до захованих під замком скарбів. На шляху до них начебто є дванадцять важких дверей.

За переказом, двері відчиняються лише раз на рік і на дуже короткий час. Той, хто не встигне вибратися з підземелля, нібито залишиться там до наступного року.

Чи існують ці скарби насправді — невідомо. Але легенда й сьогодні додає Теребовлянському замку особливої загадковості.

Як могутня фортеця перетворилася на руїни

Героїчна оборона 1675 року не стала останнім випробуванням для Теребовлянського замку.

У 1687–1688 роках фортеця знову зазнала руйнувань під час воєнних подій. Після завершення османських воєн у 1699 році потреба в потужному оборонному укріпленні поступово зменшилася.

За австрійського правління на території замку збудували казарми. Частину замкових стін згодом розбирали, а каміння використовували для інших будівельних потреб.

Наприкінці XIX століття залишки фортеці почали впорядковувати.

Сьогодні від колись могутнього укріплення залишилися руїни, проте навіть вони нагадують про часи, коли невеликий гарнізон опинився перед багатотисячною армією й не відступив.

Жінка, яка стала символом незламності

Історія Анни Дороти Хшановської багато в чому живе саме завдяки легенді. Неможливо з упевненістю стверджувати, що кожна деталь відомого переказу відбувалася саме так.

Але образ жінки, яка нібито не дозволила власному чоловікові здати фортецю, пережив століття.

Теребовлянська Жанна д’Арк стала символом мужності, відваги та незламності.

А руїни замку над Гнізною й сьогодні нагадують про одну з найвідоміших оборон в історії Теребовлі — історію, в якій поруч із воїнами своє місце назавжди посіла жінка, чиє ім’я стало легендою.

За матеріалами “0352”.