Тарас Савчук: «Професійна журналістика нині зайшла в межі блогерства і розчинилася в ньому»
Відомий на Тернопіллі медіа-консультант Тарас САВЧУК розповідає про своє професійне життя в сучасному медійному просторі, написало видання CITYLIFE.
На старті життя. Тарас Вікторович САВЧУК народився в 1979 році в місті Шумськ, що на півночі Тернопільської області. Разом з Тарасом, в сім’ї виховувалися ще дві молодші доньки. Батьки Тараса народилися в місті Осінники Кемеровській області Російської Федерації, куди в роки сталінських депортацій були заслані їхні родини як «вороги народу» – учасники визвольних змагань та «класово ворожі елементи». Дитинство та юність Тараса пройшло в селі Синівці на Лановеччині. «Войовнича» родина змалку виховувала юного Тараса в національно-патріотичному дусі, закладаючи тим самим ідеологічний фундамент та патріотичний вектор його подальшого життя.
Освіта. Закінчивши дев’ятирічку в сільській школі, Тарас продовжив навчання в фізико-математичному ліцеї при Тернопільському державному педагогічному інституті, що функціонував на базі загальноосвітньої школи № 24. Як випускник ліцею, продовжив навчання на фізико-математичному факультеті педагогічного вишу. Саме в ці роки з’явилися перші персональні комп’ютери і допитливий до всього нового Тарас з головою занурився в програмування. Швидко з’явилася перша робота – з перших років навчання робив комп’ютерну верстку друкованих періодичних видань.
Вищу освіту здобув у 2008 році, закінчивши Тернопільський комерційний інститут, будучи на цей час вже досвідченим приватним підприємцем.
Початок медійного життя. В 1999 році відома і популярна на той час «Тернопільська газета» потребувала дизайнера-верстальника і Тарас Савчук влаштувався на цю нову і перспективну роботу – професійно створювати електронні макети друкованого видання, формувати зовнішній вигляд газети та композиційно розміщувати на шпальтах друкований текст у поєднанні з ілюстрованим матеріалом. Так почалося медійне життя молодого фахівця Тараса Савчука.
Кілька років Тарас працював верстальником у «Тернопільській газеті», а потім у «Новій Тернопільській газеті», яку в 2000-х роках першою в краї перевели на кольоровий друк. Загалом, трудова книжка Тараса Савчука переповнена записами про роботу на різних посадах у друкованих виданнях Тернопілля: верстальник газет «Тернопільска газета» (1999-2000), «Нова Тернопільська газета» (2001-2002), «Вільне життя плюс» (2002-2004), «Туризм і відпочинок» (2006-2008), «Місто» (2011-2013), художній редактор газет «Наша Україна» (2001-2002), вісник Тернопільської єпархії ПЦУ «Лампада Православ’я» (від 2011), відповідальний секретар газет «Тернопіль вечірній» (2008-2011), «Домашня газета» (2002-2004), редактор газети «Агровісник» (2004-2008), дизайнер журналу «Своя музика» (2007-2008), «Тернопільського енциклопедичного словника» і тритомного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Пізнання секретів професії. Працюючи спочатку верстальником, а згодом художнім редактором та відповідальним секретарем масових друкованих видань, відкривав для себе секрети цих професій та їхній вплив на свідомість читачів. Верстальник створює зовнішній вигляд газети чи журналу, який має привернути увагу читача до змісту матеріалу, підготовленого журналістом. Нові підходи суттєво вплинули і на саму журналістику. На відміну від радянської доби, коли журналісту варто було лише неухильно дотримуватися «лінії партії», в новітній час журналіст має чітко усвідомлювати, що він хоче донести до читача з урахуванням уподобань тих самих читачів, задля яких і для яких готується видання. Тобто, побудова логіки процесу має носити новий, протилежний минулим практика характер – журналіст отримує чітке обмеження в кількісних розмірах статті та її місця на шпальті (макеті), а вже від того починає будувати текст і контекст своєї публікації, яка захопить увагу читача.
Перехід на самоокупність повністю змінив підходи до роботи всієї редакційної команди – журналістів, дизайнерів, верстальників тощо. З русвідомленням цих змін, Тарас Савчук створив разом з товаришами нове видання – газету «Агровісник». Також почав робити свої перші спроби на ниві журналістики.
Свій ж перший журналістський матеріал – інтерв’ю запам’ятав на все життя до дрібних деталей, адже брав його у відомої співачки Ірини Білик.
На той час припадає зародження епохи інтернету і друковані видання поступово почали переходити в цифровий формат. Прийшов час змінювати профіль своєї діяльності і Тарас Савчук занурився в новий формат, почав займатися інформатизацією населення у віртуальному просторі – на сторінках соціальних мереж та популярних платформ.
Сьогодні Тарас Савчук працює в медіа-групі UаNews і, за його ж словами, продукує інформацію, яку потребує населення. Інтернет диктує свої вимоги: люди менше читають і в більшій мірі реагують на візуальну картинку. Тому коротку текстову частину потрібно пов’язувати із певною картинкою, як відображатиме у візуальному форматі зміст події. Інтернет-платформи сьогодні – це однозначно бізнес, хоч і без законодавчої основи та юридичного оформлення в статусі законних засобів масової інформації, принаймі в Україні. Кожна інформація монетезується, тому тематику і спрямованість публікацій диктує читач. На жаль, рівень інформаційної культури суспільства такий, що реагують насамперед на негативну інформацію – скандальні сенсації і «чорнуху», кров і трагедії…
Так само пересічного споживача масової інформації не цікавлять глибокі аналітичні статті по перебіг подій і процесів у світі чи в країні. Люди чекають від журналіста фактів з готовими висновками, знімаючи з себе відповідальність за самостійне осмислення та критичне сприйняття інформаційного контенту власного життя. Почасти думка зірки шоу-бізнесу цінується більше, ніж ґрунтовний висновок експерта-фахівця. Та й вартість аналітичного матеріалу набагато вища, ніж лише висвітлення того чи іншого факту без висновків та коментарів.
Маючи майже необмежений доступ до інтернету, нині кожен, хто має телефон з відеокамерою – «сам собі журналіст і відеооператор», а професійна журналістика зайшла в межі блогерства і розчинилася в цьому безмежному інтернет-просторі. Добре це чи зле, але сьогодні маємо справу з фактологічною, а не аналітичною журналістикою. А проблема якісного контенту залишається відкритою і залежить від вибору самого споживача інформації.
Усвідомлюючи всю тіньову підкладку нинішніх інтернет-видань, Тарас Савчук вибрав для себе інший напрямок – фаховий комплексний підхід до просування товарів і послуг у соціальних мережах, медійну підтримку та супровід різноманітних брендів, соціальних акцій і знакових для життя громади, суспільства подій.
Мрії. Тарас Савчук все ще вірить у «магію друкованого слова» і мріє відродити добру славу тернопільської преси – започаткувати випуск нової газети, яку читатимуть усі.
Підготував Володимир Уруський