Генеральний директор приватного підприємства “Інвест-Родина” Степан Рубай вперше прокоментував звинувачення у свою сторону стосовно нібито масштабного привласнення його підприємством піску на суму майже 76 мільйонів гривень.

Пишуть Тернополяни.

Він розповів, що звинувачення у свою сторону лунають ще з 2017 року, коли його підприємство офіційно купило спортивно-оздоровчий комплекс “Ватра” по Микулинецькій, 46. До того на території комплексу існував котлован, де раніше і видобували пісок до моменту придбання комплексу «Ватра». Власне це компанія “Інвест-Родина” довела у судах всіх інстанцій протягом 2019-2020 років, що не має стосунку до цього видобутку. Та кожне нове керівництво правоохоронних органів по-новому бралося за вивчення діяльності цього так-званого кар’єру, фактично ігноруючи згадані рішення судів.

Нагадаємо, минулого тижня у Нацполіції оприлюднили інформацію щодо закінчення досудового розслідування незаконного видобутку корисних копалин – піску ПП «Інвест-Родина».

Згодом стало відомо, що Тернопільська міська рада на основі інформації поліції направила до суду позов на “Інвест-Родину” щодо відшкодування згаданих 76 мільйонів гривень збитків.

– ­У 2017 році ми купляли спортивно-оздоровчий комплекс “Варта” з однією метою – створити навчально-тренувальну базу для футбольного клубу “Нива”, – зазначив Степан Рубай. – Насамперед, ми розпочали свою роботу над відновленням та будівництвом кількох повноцінних футбольних полів. І одразу зіткнулися із проблемою: головне футбольне поле могло провалитися у прірву, яку утворили за багато років викопуванням піску на території “Ватри”. Видобували пісок на “Ватрі” був ще за радянських часів. Хто це зробив, і хто копав багато років пісок вже за часів незалежності України – ми не знаємо, але взялися виправляти ситуацію. Тоді, ми власники ФК “Нива” та будівельної компанії “Інвест-Родина”, завезли у котлован екскаватор і укріпили схили. У наступні роки техніка час-від-часу працювала на території комплексу, щоб запобігти зсуву ґрунтів і знищення футбольного поля.

Степан Рубай також розповів, що загальна площа землі для обслуговування “Ватри” становить більше шести гектарів. А задокументована площа так-званого кар’єру менше одного гектару.

– Цей котлован нам приносив лише великі незручності – продовжує Степан Рубай. – Футбольні команди різних вікових груп постійно тренувалися на футбольному полі. І, якщо б ми не укріплювали схили давньої “копанки”, могла би статися, не дай Боже, трагедія. У наших планах було швидко розбудувати на цьому місці новий комплекс, який би включав і житлові будинки.

Головним аргументом на свою користь Степан Рубай вважає рішення судів за 2019 – 2020 років, на які чомусь всі правоохоронні органи не зважають і не беруть їх до уваги.

– Ще у 2018 році обласний Держгеокадастр нам намагався приписати зняття та перенесення ґрунтового родючого покриву без спеціального дозволу, – проінформував пан Степан. – Так, у 2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував постанову земельників, оскільки всі ці роботи були здійснені невстановленими людьми ще до 2017-ого року. Майже паралельно Відділ держархбудконтролю Тернопільської міської ради намагався нам приписати незаконне риття котловану на території “Ватри”. Та знову ж таки що суд першої інстанції у Тернополі та апеляція у Львові у 2020 році відкинув всі звинувачення у нашу сторону. Ми намагались долучити ці рішення судів до матеріалів кримінального провадження, однак слідчим очевидно не вигідно встановити істину а важливим є власний піар. Тому кожна наступна зміна у різних правоохоронних органах бачила у нас злочинців. Рішення судів не бралися до уваги. Хоча, повторюся, протягом всіх років нашого володіння “Ватрою” ми змушені боротися з осування та укріпленням давнього незаконного котловану, який вирили до нас.

Степан Рубай із партнерами впевнений, що знову доведе свою правоту у суді. Він дивується походженням цим “страшним” сумам збитків, на які його компанія нібито нанесла збитки.

– Сума у 76 мільйонів гривень – є маніпулятивною, – каже керівник «Інвест-родини». – Зрозуміло, що для громадськості це звучить досить гучно, на це і розраховували правоохоронні органи але ж жодного судового рішення про це немає. Та, якщо подивитися об’єктивно, то експертиза взяла до уваги якісь незрозумілі цифри, а власне експерт просто перемножив усю площу ділянку на якій навіть близько немає виробітку піску на глибину котловану і «намалював» собі суму збитків. Якщо уважно прочитати багато сторінок кримінального провадження, то там фігурує сума уже інша сума 3,8 мільйони гривень, а не ті десятки мільйонів і це ще раз повторюю ніким не доведені збитки екосистемі. Зауважу, що всі шість гектарів землі для обслуговування “Ватри” – це не природоохоронна зона. Ділянка має цільове призначення “Для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків” тобто, рано чи пізно ми і так змушені там були б копати глибокі котловани та будувати підземні парковки з висотними будинками.

Окремо, Степан Рубай звернув увагу на передчасну та поспішну для нього позицію Тернопільської міської ради. Адже його компанії сплачують значні суми у міську казну.

– Ми завжди брали участь у культурно-спортивному житті міста та відгукувалися на звернення мерії. Додам, що наші компанії лише за дев’ять місяців цього року сплатили у бюджети різних рівнів більше 21,5 мільйонів гривень. А це зарплати для вчителів, медиків та інших дотаційних сфер. Ми працюємо чесно і не заводимо “у тінь” наші грошові обороти. На мою думку, позов Тернопільської міської ради до нас – передчасний та доволі незрозумілий. Юристи муніципалітету мають право позиватись до нас, але до нас ніхто не звернувся щодо пояснень ситуації. Ми б надали всі рішення суддів щодо появи котлованів на Микулинецькій, 46, та пояснили свою позицію, тим більше жоден суд не довів нашу провину у цьому. Міська рада могла дочекатися рішення судів щодо доведеності чи не доведеності нашої провини і лише тоді стягувати з нас якісь збитки, якщо б вони були звісно встановлені. 76 мільйонів – це не про гроші громади, це не про пісок. Це поки тільки написана на папері так-звана шкода екосистемі, до якої наша компанія жодного стосунку не має, – підсумував Степан Рубай.