Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення про повернення комплексу будівель Свято-Духівського монастиря Свято-Успенської Почаївської Лаври у власність держави. Це рішення скасовує попереднє рішення органу місцевого самоврядування про передачу майна у власність релігійної організації та підкреслює важливість дотримання законодавства у питаннях розпорядження культовими спорудами. Про це повідомила Пресслужба Господарського суду Тернопільської області.

Суть судового спору

Тернопільська обласна військова (державна) адміністрація звернулася до суду з позовом проти органу місцевого самоврядування. Предметом позову стало скасування рішення про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря, а також анулювання свідоцтва про право власності та державної реєстрації речових прав на це нерухоме майно.

Позивач аргументував свої вимоги тим, що рішення органу місцевого самоврядування порушило права та законні інтереси держави як власника майна. Суд встановив, що обласна військова (державна) адміністрація, яка є законним власником майна, не передавала і не погоджувала передачу спірного майна у власність монастиря.

Правові аспекти справи

Суд звернув особливу увагу на той факт, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень розпоряджатися культовими будівлями чи майном. Згідно з чинним законодавством, такі рішення можуть приймати виключно обласні державні адміністрації.

Це положення є ключовим у справі, оскільки воно чітко визначає межі повноважень різних органів влади у питаннях, пов’язаних з релігійними об’єктами. Таким чином, дії органу місцевого самоврядування були визнані такими, що виходять за межі його компетенції.

Рішення суду та його наслідки

За результатами розгляду справи, Господарський суд Тернопільської області 14 серпня 2024 року ухвалив рішення на користь позивача. Суд визнав незаконним та скасував рішення органу місцевого самоврядування про визнання права власності на комплекс будівель Почаївського Свято-Духівського монастиря.

Крім того, суд скасував державну реєстрацію прав на це майно та анулював свідоцтво, видане на їх підтвердження. Це рішення фактично повертає комплекс будівель у власність держави та відновлює status quo, що існував до прийняття оскарженого рішення органом місцевого самоврядування.