Віра Слотюк, жителька Тернопільщини, відзначила свій 100-річний ювілей 1 серпня. Її життєвий шлях відображає історію України XX століття, включаючи переселення, колективізацію, Голодомор та повоєнну відбудову. Сьогодні Віра – мати трьох дітей, бабуся дев’яти внуків, прабабуся п’ятнадцяти правнуків і прапрабабуся трьох праправнуків. Про це розповідає Суспільне Тернопіль.

Родина за святковим столом. Суспільне Тернопіль

Від Рівненщини до Тернопільщини: шлях однієї родини

Віра Слотюк народилася 1 серпня 1924 року в селі Прокази (нині Дружба) Червоноармійського району Рівненської області. Її зять, Петро Коваль, розповідає про переїзд родини:

“У ті часи люди шукали, де більше землі і щоб вона була в одному місці. Тому сім’я переселилися з Радивилівського району Рівненщини на хутір Петрівка біля Загір’я”.

Однак історія розпорядилася інакше.

“А потім прийшла радянська влада і всі землі відібрали, вони лишилися там з маленьким кусочком землі і на хуторі жили”, – додає Петро Коваль.

Віра Слотюк і її зять Петро Коваль. Суспільне Тернопіль

Життя в радянські часи: праця та випробування

Віра Слотюк згадує свої трудові будні:

“Гектар буряка цукрового, пів гектара кормового і так працювала, сапувала. Корову тримали, свині, хазяйство було. Будували все”.

Проте важка праця не завжди приносила достаток.

“Пам’ятаю біду, що я в біді жила. Працювала і ніц не мала”, – розповідає жінка.

Особливо важко було з продажем молока:

“От корову видоїш – пару копійок візьмеш за ту літру молока. Та навіть не літру, а 6 літрів давала на день корова, і я носила з Петрівки десь 5 кілометрів, бо тут не брали молока. Несеш молоко — переб’ють, сметану візьмуть, а молоко несеш назад додому”.

Спогади про Голодомор та людяність

Донька Віри, Ольга Коваль, згадує розповіді матері про Голодомор:

“Приходили до нас люди з Вінниці і ще звідкись, то курям нам’яли картоплі і вони бідні забирали куряче”.

Ці спогади вплинули на ставлення Віри до їжі та ресурсів.

“Вона все зберігає, геть усе, бо каже: “ви ще не знаєте, що то було і ще невідомо, що ще буде”, – додає Ольга.

Віра Слотюк також згадує, як одного разу прихистила 10-річного хлопчика з Вінниччини:

“Прийшов і каже: “буду тут”. Пас у нас корову і потім прийшла його сестра забрала. То як моя дитина була, з моїми хлопцями був”.

Віра Слотюк разом із донькою Ольгою Коваль. Суспільне Тернопіль

Незважаючи на свій поважний вік, Віра Слотюк продовжує допомагати по господарству, перебираючи квасолю та збираючи фрукти. Її головна порада молодшим поколінням – бути добрими та поважати один одного:

“Всього добра! Щоб добрі всі були! Діти поважали батьків, а батьки – дітей і щоб було все добре!”.

Віра Слотюк зі сливами, які нарвала в своєму саду. Суспільне Тернопіль