Передчасно пішов з цього життя син заліщицького отця Івана – Андрій Сендзюк. 

“Сумна звістка сколихнула нашу парафію… 14 вересня відійшов до вічності син отця Івана та пані Лесі – Андрій Сендзюк.

Vladyslav Rashkovan розповів про хлопця із Заліщиків який приїхав вчитися до Нью-Йорка.

Майже 2 тижні тому трапилась трагедія, про яку я особливо не міг розказати іншим людям, та тому на прохання родичів тримав всередині себе.

“14 вересня 2024 року у своєму помешканні в Нью-Йорку, у віці 22 роки, помер друг нашої родини Андрій Сендзюк.

Я познайомився з Андрієм через нашу доньку Соню в вересні 2022 року – Соня тоді ще навчалась в школі, але вже допомагала новим українським студентам, які приїхали навчатися в Джорджтаун після початку широкомасштабної війни, опанувати Вашингтон. Андрій навчався на 3му курсі Джорджтауну, і вони швидко стали друзями.

Наш будинок завжди відкритий для друзів дітей, і Андрій став бувати у нас дуже часто. З порядної християнської родини, дуже розумний, відкритий, яскравий, допитливий, талановитий, добрий – не було жодного разу, щоб він не прийшов до нас без квітів та солодкого. А покидав його він зазвичай з новою книжкою з нашої домашньої бібліотеки – тільки для того, щоб скоро повернутися за новими розмовами та новими книжками.

Андрій був керівником української спільноти в Джорджтауні і багато організовував заходів задля просування інтересів України на кампусі. Я завжди був радий до них долучитися.

Одним з перших друзів нашої доньки Андрій отримав гарне стажування в великому банку і досить часто шукав моїх порад саме про банкінг. Приїжджав із стажування або роботи на день в Вашингтон, але все одно знаходив час, щоб зайти до нас в гості. З друга Соні Андрійко став другом всієї нашої родини. З ним завжди було цікаво – і Віка, і Сашко чекали його з нетерпінням, навіть коли Соня була вже в коледжі.

Потім він також отримав пропозицію працювати в Головному офісі цього банку в Нью-Йорку, в підрозділі міжнародного корпоративного банкінга з фокусом на індустріальній практиці.

Ми були дуже щасливі та пишались таким другом. Багато в чому він був прикладом для наших дітей. Він мріяв навчитися та повернутися в Україну, щоб допомагати її відбудовувати після війни…

Ці два тижні сльози у мене були на очах кожного дня… мовчу вже про Соню… це дуже не справедливо і не чесно, що такі, як Андрій, йдуть так рано…. скільки ще корисного він міг зробити для України й світу …

У Андрія не було дорослих поруч в Вашингтоні або НЙ, тому частину складних речей довелося робити мені, знаходячись у постійному зв’язку з братом Андрія. Я дуже вдячний нашому посольству, послу Оксані Маркаровій, консульству в Нью-Йорку, керівництву банку, які допомогли досить швидко доставити тіло Андрія до його рідних…

Вчора, 26 вересня, Андрія поховали в його рідному містечку Заліщики, в 120 км від Тернополя… навіть не хочу думати, через що пройшла родина в цьому очікувані останні 2 тижня..

Тих, хто знав Андрія, прошу пам’ятати про нього у своїх думках і молитвах. Він був дійсно дуже світлою людиною… глибокі співчуття його батькам та родичам…” – написав чоловік.