Упродовж тривалого часу молоді люди переписувалися, спілкувалися через відеозв’язок. Відтак віртуальне спілкування поступово зав’язувало почуття. І коли хлопець попросив надіслати йому фото різних частин тіла, дівчина, провагавшись, виконала це прохання. Вона собі уявляла, що коли той повернеться із-за кордону, стануть парою.

Незабаром настав час «х» – уже не віртуальна, а реальна зустріч. Очікування не справдилися, і зовсім скоро молоді люди розійшлися. Хлопець виявився негідником – він почав шантажувати дівчину тим, що розповсюдить її інтимні фото у різних мережах, і почав вимагати гроші. Спочатку п’ятсот гривень, після того тисячу-півтора. Так тривало півроку – двічі на місяць у соціальній мережі надходило дівчині повідомлення з вимогою перерахувати на картку гроші. Коли ж вона намагалася оборонятися, мовляв, звернеться у поліцію, вимагач не відставав – погрожував, що поїде у її невелике місто (цей населений пункт на межі з нашою областю) і усім розповість про неї. Потерпіла працювала старшим продавцем, її багато людей знали, тому боялася розголосу.

Війна не спинила шантажиста – він називав довільну суму і нагадував про фото. Як згодом на суді розкаже потерпіла, вона віддала шантажисту понад 16 900 гривень, при тому сама обросла боргами, бо брала кредити. Терпець увірвався, коли одного дня вона отримала смс від зовсім побічної людини, яка обіцяла за 2500 гривень позбавити її клопотів і назавжди закрити «делікатне» питання. Дівчина відповіла, що уже нікому не вірить, гроші віддасть руки в руки лише після того, коли при ній видалять фото. Сама ж звернулася до поліції.

Неподалік приміщення прокуратури у Заліщиках сталася зустріч із цим «доброзичливцем». Він назвався кримінальною людиною, бо відсидів 15 років у в’язниці (й справді, за його плечима декілька ходок на зону), пообіцяв поставити «крапку», тільки нехай та заплатить гроші, мовляв, має матеріально підтримувати хлопців на зоні. Ця зустріч відбувалася під спостереженням правоохоронців. Гроші мічені, розмова записувалася. Відтак вимагача взяли на гарячому, затримали й іншого.

Дії обох кваліфікували за ч.4 ст.189 КК України (вимога передачі чужого майна або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (вимагання), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану). Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі та конфіскацію майна.

У судовій залі обвинувачені заперечували кваліфікацію «за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану», мовляв, жодної змови між ними не було, а вимагання розпочалося ще до початку війни. Втім не вдалося спростувати цього обвинуваченим та їхнім захисникам у жодній судовій інстанції, у тому числі і у Верховному Суді.

Хоч потерпіла не наполягала на суворому покаранні, пов’язаному з позбавленням волі, і не мала матеріальних претензій, бо усі гроші, які вона віддала шантажистам, їй повернули, покарання для засуджених прозвучало суворе – одному сім років позбавлення волі з конфіскацією майна, другому – 7 років 1 місяць (при цьому доплюсовано невідбуте покарання за попередньою судимістю) та теж конфіскацію майна. Вирок місцевого суду підтверджено Верховним Судом.

Це кримінальне провадження може стати повчальним як для жертв вимагання, так і самих вимагачів. Аналогічних випадків є чимало – причому під шантаж потрапляють як жінки, так і чоловіки – «Свобода» нещодавно писала про тернополянина, який надіслав на прохання віртуальної знайомої свої інтимні фото й відразу потрапив під такий собі крижаний душ: або плати гроші, або увесь Інтернет побачить фото. Юнак звернувся до поліції.

Свою приватність треба оберігати й не допускати малознайомих у цей простір. Якщо ж прикрість усе ж трапилася (хто у цьому житті не робить помилок), приставати на умови шантажиста не варто за жодних обставин – шантажисти не мають міри і не спиняться, бо для негідників легкі гроші, як наркотик. Попри сором один шлях припинити знущання – звернутися до поліції.

Автор: Ольга Кушнерик, газета “Свобода”