Сестри Оксана і Соломія Маркевич з однією мрією: “OrthoSisters” створюють усмішки і змінюють долі

Вони різні, як день і ніч. Одна – вогонь і рішучість, друга – спокій і розрахунок. Але якщо справа доходить до створення ідеальних усмішок, вони говорять в унісон, іноді навіть одними й тими ж словами. Знайомтеся: Оксана і Соломія Маркевич – сестри, стоматологи, лікарі-ортодонти, засновниці стоматології «OrthoSisters&Co».

Світла студія наче купається в сонячному проміннi крізь величезні панорамні вікна. На тлі жвавої міської вулиці – два рожеві стоматологічні крісла, атмосфера, що радше нагадує затишну майстерню художниць, аніж звичайну клініку. Біле, свіже, легке – ось що відчуваєш тут з першої секунди. Дві тендітні дівчини з променистими усмішками зустрічають мене на порозі. Ніколи б не подумала, що за цією легкістю – роки навчання, тисячі годин роботи й сотні задоволених пацієнтів. Але варто їм заговорити про свою справу – і все стає зрозуміло. Ці дві знають про усмішки все.

– Вітаю вас! У кожної усмішки є своя історія. А яка історія стоїть за вашою? Що привело вас у стоматологію, і головне – чому саме разом?

Соломія: Якщо чесно, ніхто в дитинстві не повірив би, що ми будемо працювати разом. Ми були дуже різні. У всьому – характерах, інтересах, поглядах на життя. Мама завжди намагалася нас “зліпити” докупи, казала: “Ви ж сестрички, вам треба триматися разом”. Тоді це здавалося неможливим.

Оксана: Наша мама теж лікар. Вона головний приклад у всьому. Тому, окрім медицини, ми нічого іншого й не розглядали.

Соломія: Оксанка завжди хотіла лікувати людей – класична історія майбутнього лікаря. Вона обрала лікувальну справу. Хоча, знаєте, ще у школі Оксана таємно від батьків почала ходити в художню школу. (Сміються обидві)

Оксана: Так, у нас була строга бабуся-вчителька, і вибору бути поганими ученицями не було. Мені довелося доводити сім’ї, що малювання – це не просто розвага. А потім до мене приєдналася Соломійка, теж пішла в художку, і навіть брала участь у мистецьких конкурсах.

– Як же з таких творчих захоплень ви обрали структуровану й чітку медицину?

Соломія: Насправді медицина теж може бути творчою. Особливо в нашій сфері. Кожен пацієнт приходить з унікальною усмішкою, і ми застосовуємо художнє бачення, щоб зробити її максимально природною, гармонійною, красивою. По суті, це як створювати живі картини.

Оксана: Я спочатку вчилася на лікувальній справі, а на шостому курсі написала заяву на відрахування й перевелася на стоматологію. Знаєте, якщо ти терапевт, то призначаєш лікування і чекаєш тижнями результату. А тут – одразу бачиш зміни, емоції, усмішку. Це неймовірне відчуття.

Соломія (усміхається): А я відразу стоматологію обрала. Ми з Оксанкою завжди говорили про це вдома. Знаєте, я ще зі школи помічала, що коли розмовляю з людиною, то дивлюся не тільки в очі – я оцінюю зуби, прикус, форму усмішки.

Оксана: А ортодонтія прийшла до нас обох під час навчання. Ми обидві закохалися в цей напрям. Він складний, дуже глибокий та багатогранний. Потрібно бачити не просто зуби, а гармонію обличчя загалом.

Соломія: Точно! Я б сказала, що ортодонтія – це вершина стоматології, де медицина стикається з мистецтвом.

– Ви багато говорите про мистецтво. Схоже, ці сфери йшли поряд із вашим професійним зростанням?

Соломія: Якби не медицина, нас обох точно привело б у творчість. Оксана з дитинства чудово малює, має природне відчуття кольору й композиції; можливо, сьогодні була б дизайнером або художницею. До того ж вона грає на фортепіано та захоплюється відеозйомкою.

Оксана: Соломія теж дуже красиво малює, обожнює переносити свою фантазію на полотно, а ще має тягу до фотографування. Ще на початку нашого шляху одним із перших інструментів у клініці став професійний фотоапарат для внутрішньоротових знімків.

Соломія: Ми обидві закінчили художню школу, а любов до мистецтва нікуди не зникла. Якщо випадає вільний день, купуємо білі полотна й фарби і малюємо разом, як у дитинстві.

– Хто з вас першою вимовила ідею відкрити стоматологію?

Соломія: Ця ідея народилася майже одночасно, але першою озвучила Оксана. У неї завжди вистачає рішучості зробити перший крок. У нас так у сім’ї працює – Оксана вже прийняла рішення, а я ще мушу зважити всі ризики, добре обдумати.

Оксана (сміється): Але саме це робить нас сильними. Хоч у дитинстві ми не розуміли одна одну, то зараз, з віком, навчились сприймати такими, якими є. І це дуже допомагає в роботі. Як зараз памʼятаю. Це був кінець року, грудень, місяць, коли всі підбивають підсумки, а ми вирішили почати свою нову історію. Всього за три тижні після тієї розмови вже працювали у власній клініці.

– Кажуть, сестри відчувають одна одну без слів. Це про вас?

Оксана: О, безперечно! Ми часто ловимо себе на тому, що одночасно вимовляємо ті ж самі фрази або приймаємо однакові рішення, навіть не домовляючись.

– У вас бувають робочі суперечки?

Соломія: Хоча раніше це було важко, зараз ми навчилися не боротися, а чути одна одну. Так з протилежностей народилась справжня гармонія, і наші суперечки більше схожі на конструктивні розмови. А “сімейна рада” в OrthoSisters відбувається щодня – за кавою, під час обіду, навіть у машині. Ми постійно говоримо про клініку, ділимося ідеями.

– Відкрити клініку в молодому віці – сміливий крок і чималі капіталовкладення. Як встигаєте за всіма новинками і трендами?

Оксана: Відверто, ми й досі без перестанку вкладаємося. У цій сфері стояти на місці просто нереально. Все так швидко розвивається, міняється; нові технології, інструменти.

Соломія: Постійно треба додатково вдосконалюватись і навчатись. Бо якщо ти зупинишся хоч на кілька місяців, то потім важко надолужити. Тож навчання у провідних лекторів завжди присутнє в нашому житті.

Оксана: Але нас це не лякає. Наша клініка виплекана в любові. Самі тут все розробляли, планували, обирали. Кожен елемент створений нами, тож вчитись і вкладатись в її розвиток це більше задоволення для нас, ніж необхідність.

– У чому особливість стоматології «OrthoSisters&Co»?

Оксана: Наш пацієнт приходить на консультацію до одного лікаря, а отримує подвійну. Ми завжди обговорюємо випадки разом. У кожної своє бачення, і ми ділимося думками. Іноді я бачу одне рішення, а Соломія – інше, а разом знаходимо третє – найкраще.

Соломія: До відкриття стоматології ми працювали в різних закладах охорони здоровʼя. Я працювала в обласній лікарні, де мала змогу набиратися досвіду в найкращих спеціалістів: щелепно-лицевих хірургів, ЛОРів, педіатрів та інших. Також обидві працювали в окремих приватних стоматологічних клініках. Весь набутий досвід ми втілили у свою справу.

Оксана: Наша особливість у тому, що нам дуже подобається рівняти зуби, тобто ортодонтія. Обожнюємо красиві й здорові усмішки.

Соломія: Ти забула сказати про стосунки з пацієнтами і колективом. Для нас це дуже важливо. Добре, якщо всі на роботу йдуть із задоволенням, а пацієнти без страху. Для мене принципово, яка тут атмосфера. Я люблю, щоб люди почувались, як вдома, невимушено й легко. Щоб до нас хотілось приходити, і їх зустрічали з усмішкою.

– Багато дорослих людей вважають, що їм вже пізно виправляти прикус. До якого віку можна це робити у дорослому житті?

Соломія: Практично до будь-якого. Багато хто плутає і вважає, що ортодонтія – це лише про вирівнювання зубів, такий собі естетичний ефект. Але це радше про функцію. У першу чергу, ми говоримо про взаємодію щелеп між собою, функцію жування, за кістку, що формує вигляд обличчя, а також про зв’язок щелепно-лицевої ділянки з іншими системами організму. І аж в останню чергу за естетику. Як я можу взятись за вирівнювання зубів, якщо в пацієнта проблеми із суглобами нижньої щелепи і вони потребують лікування; чи коли зуби значно зруйновані карієсом і їх необхідно спочатку реставрувати.

– А з дітьми як? Коли батькам варто насторожитися і привести дитину на консультацію?

Соломія: Їх потрібно приводити з 5-6 років на консультацію. Зараз у багатьох діток проблеми з диханням, ЛОР-органами. І не секрет, що це призводить до деформації щелепи і прикусу. Розумієте, тут усе тісно пов’язане: алерголог, ЛОР, логопед і ми – чотири спеціалісти, які тісно співпрацюють. Якщо не відновити носове дихання, ортодонтичне лікування протипоказане.

Оксана: Організм – це взаємопов’язана система. Ми бачимо не лише зуби, а й основну причину, чому вони стали кривими або розхитались. Якщо знаємо причину – вирішуємо її. Інакше лікування буде неякісним.

– Коли відкриваєш власну справу, найскладніше – знайти своїх людей. Як ви підбирали команду?

Оксана: Процес був непростий. З деякими доводилося прощатися. Найскладніше, якщо в житті все добре, спілкування чудове, а в професійних питаннях різні погляди. Із такими найважче прощатися. Але у колективі дружба, а робота – це інша справа.

Соломія: Багато людей із нашої команди – ті, з ким працювали особисто, або кого порекомендували друзі-колеги.

– Сучасна стоматологія дає можливість виправити майже все?

Оксана: Не все, але більшість.

Соломія: Залежить і від пацієнта, не лише від лікаря. Від його бажання і готовності. Часто пацієнт приходить, ви підбираєте найкращий варіант, а він відмовляється. Причини можуть бути різні. Комусь фінансово не підходить, комусь по часу, а хтось взагалі хотів почути щось інше.

Оксана: Так, бувало, що пацієнт приходить не за вирішенням проблеми, а щоб почути те, що собі придумав або підтвердити слова іншого лікаря. І з такими важко.

Соломія: В ортодонтії, наприклад, у складних випадках потрібно розширити верхню щелепу, бо вона завужена. Без цього якісно не вирівняти. Але пацієнт не хоче додатковий етап перед брекетами. Я в таких випадках не берусь за роботу. Для мене важливо ефективність і якість.

Оксана: Та й тут навіть мова не про естетику, адже її не буде, якщо немає функції. Треба робити грамотно, правильно. Я взагалі кажу: якщо людина не готова, краще нічого не робити. Організм розумний і певні нерівності компенсує самостійно.

– Елайнери зараз на піку популярності, всі хочуть “невидиме” лікування. Вони дійсно замінюють класичні брекети?

Соломія: Знаєте, це все просто інструмент у руках ортодонта. Лікар обирає, що найкраще підійде конкретному пацієнту. Для мене, як лікаря, елайнери – це більше розумова робота. Ми спочатку складаємо план лікування, продумуємо до деталей, до мікрометрів. А брекети – це розумово плюс руками, бо там потрібно постійно крутити, згинати, і дуже важлива мікромоторика рук. Це вже і ювелірна робота теж.

Оксана: Я б ще додала, що на елайнерах ми можемо більш прогнозовано сформувати план від А до Я. Звичайно, є корекції. Ми ніколи наперед не знаємо, чи все буде добре на 100 відсотків, адже є інші додаткові фактори, наприклад, робота м’язів пацієнта, шкідливі звички, щільність кістки, відвідування, дотримання рекомендацій. Тут багато від самого пацієнта залежить.

– Чи правда, що виправлення прикусу може вплинути на риси обличчя, а не лише на усмішку?

Оксана: Так, змінюється. І часто дуже помітно. Обличчя стає пропорційним, симетричним. У нас були такі випадки, коли порівнювали фото до і після вирівнювання, то окрім основного результату помітно було, що погляд ставав відкритішим, людина виглядала вродливішою.

Соломія: Так приємно, коли пацієнти самі бачать зміни, і це все без філерів чи хірургії, лише прикус. От що створює ортодонт – гармонію обличчя.

Оксана: Але ми максималістки й не просто так ходили в художню школу. Тому іноді бачимо потребу в довершеності з допомогою філерів. Але це фінальні штрихи до ідеального результату.

– Зараз усі хочуть голлівудську усмішку за декілька візитів. Вініри ж можуть імітувати ідеально рівні зуби без років на брекетах?

Оксана: Якщо пацієнт хоче тільки естетику, тоді можна вініри. Але якщо є проблема у функції, що дуже важливо, то спочатку потрібно виправити це. Естетика без функції довго не проживе. Неправильний прикус, неправильне розташування нижньої щелепи, неправильна робота мʼязів – і вініри будуть тріскати, відколюватись. Та чи варто це? Краще спочатку поставити прикус, потім вініри, і ходити зі здоровими зубами довгі роки.

Соломія: Коли ставимо брекети, пацієнт бачить форму своїх зубів і каже: “У мене справді такі гарні зуби!”. Не обов’язково всім вініри ставити. Вони мають свої показання: зміна кольору зуба, яку неможливо відбілити, часті карієси, пломби, що не гарно виглядають. Або стерті зуби через неправильний прикус і тоді їх треба відновити. Але якщо у пацієнта форма своїх зубів гарна, їх не варто спилювати. Просто вирівняти і буде красива усмішка.

– Тобто кожен випадок індивідуальний? 

Соломія: Абсолютно! Кожен пацієнт потребує виваженої роботи саме з ним. Це головний принцип. Сучасна стоматологія дає так багато можливостей, методик. Якщо ти кваліфікований лікар, зможеш підібрати саме те, що дасть найкращі результати. Немає універсального рецепта, але є індивідуальний підхід.

Оксана: До речі, наші українські лікарі якраз дуже гнучкі й багатогранні в цьому. Ми не просто працюємо за протоколами – ми шукаємо, як вирішити проблему. Саме тому так багато людей приїжджають із-за кордону лікувати зуби. Не за ціною, а за якістю та можливостями.

– Якби ви мали можливість дати одну пораду нашим читачам — що б це було?

Оксана: Наважуватися зараз. Пацієнт думає: завтра в мене буде більше можливостей, більше грошей, більш вдалий час. Але, насправді, війна показала, що треба жити сьогодні. Бо ми не знаємо, що буде завтра.

Соломія: Живіть у моменті. Дбайте про себе. Створюйте свою красу й здоров’я зараз. Бо кожна усмішка – це не просто зуби. Це ваш настрій кожного ранку, успіх кожного дня. Це ваша сміливість, впевненість, радість, нове життя. І воно починається тоді, коли ви вирішуєте дати собі це право – право бути щасливими.

Журнал “CITY LIFE”, №33, листопад-грудень 2025 р.