Серед тих, хто сьогодні стоїть на варті спокою українських міст, – сержант Марія Ділай, начальниця військового наряду, командир відділення патрульної роти тернопільського підрозділу 2 Галицької бригади Національної гвардії України. Вона свідомо обрала саме професію військового. Цей крок став для неї продовження сімейної традиції.

Марія виросла в родині військових і поліцейських. З дитинства мама, яка також служила у Національній гвардії, брала її із собою на службу. Саме тоді дівчинку захопила дисципліна, форма й впевненість людей у погонах.

«Для мене військові завжди були прикладом – люди, які знають закони, вміють вирішувати проблеми, несуть відповідальність. Змалку хотіла бути однією з них», – пригадує Марія.

Вона прийшла у лави Національної гвардії ще у 2021 році, до початку повномасштабної війни, і відтоді не змінює підрозділ.

«Це була мрія дитинства, яка здійснилася. Але, отримавши погони, розумієш – потрібно постійно вчитись, вдосконалюватись, знати закони, вміти діяти правильно в будь-якій ситуації. Служба вчить бути зібраною, відповідальною і сильною», – каже вона.

Щодня патрульна рота тернопільського підрозділу 2 Галицької бригади НГУ виконує завдання із забезпечення громадського порядку в місті. Гвардійці працюють у тісній взаємодії з поліцією, запобігають правопорушенням, спілкуються з громадянами.

«Попри те, що служба не робить різниці між чоловіками й жінками, є нюанси. Під час перевірки підозрілих осіб огляд може проводити лише військовослужбовець відповідної статі. У ці моменти я відповідаю не лише за себе, а й за весь особовий склад: за їхню безпеку, життя і здоров’я», – пояснює нацгвардійка.

Для Марії важливо бути прикладом – не лише як військова, а й як мама. Вона виховує двох дітей. Старший син пішов її шляхом – нині навчається в Національній академії Національної гвардії України, готуючись стати офіцером.

«Горджуся ним. Це продовження нашої родинної справи», – ділиться жінка військовослужбовиця.

Попри навантаження, Марія встигає поєднувати службу і материнство. Каже, що це складно, але можливо, якщо поруч є підтримка родини і розуміння командування.

«Жінка-військова має подвійну відповідальність – на службі і вдома. Проте ми не шукаємо легкого шляху. Ми доводимо, що можемо бути на рівні з чоловіками, виконувати ті самі завдання і, водночас, залишатися матерями», – говорить Марія.

Сержант Ділай зізнається, що були моменти сумнівів – думки про звільнення. Але кожного разу згадувала, скільки вже пройдено, і розуміла: зупинятись не можна.

«Ти дивишся на свій шлях, на те, як змінилась армія, як змінюєшся ти сама, і розумієш, що мусиш рухатись далі. Адже, одягнувши форму, ти стаєш прикладом. Колишніх військових не буває. Сьогодні на службу приходять люди різного віку. З ними потрібно працювати по-різному, враховуючи життєвий досвід кожного. В армії, окрім дисципліни, важлива психологія і людяність», – пояснює нацгвардійка.

Дивіться історію сержанта Національної гвардії України Марії Ділай в програмі «І сила, і воля» на телеканалі Тернопіль 1.