Традицiйно у багатьох Помiсних Церквах у другу недiлю пiсля дня Святої Трiйцi вшановують пам’ять Собору мiсцевих святих. Так зокрема, в Православнiй Церквi України цього дня вiдзначають свято на честь усiх святих землi Української, у Болгарiї вшановують святих землi Болгарської, а на Святiй Горi прославляють отцiв, що у подвигу на Афонi просiяли. Таке святкування є своєрiдним нацiональним iдентифiкатором i продовженням, конкретизацiєю Дня усiх святих, що вiдповiдно вiдзначається за тиждень перед цим.

Представники ж так званої УПЦ МП, на вiдмiнну вiд усiх iнших, цього дня святкують пам’ять усiх святих «у землi Руськiй просiявших». Про це зокрема свiдчить i офiцiйний сайт цiєї релiгiйної органiзацiї, на якому зазначають, що саме святих «руської землi» прославляв її предстоятель в Лаврi.

I подiбне святкування звершили у багатьох єпархiях цiєї Церкви, доволi показово, наголошуючи саме на цiй назвi. Iмовiрно, тим самим єрархи i служителi цiєї релiгiйної спiльноти намагались показати «iсторичну спадковiсть України i древньої Русi».

Проте, подекуди такi вказiвки доходили навiть до вiдвертого абсурду. Зокрема, на сайтi Нiжинської єпархiї, вказали, що цього дня вони вiдзначили «день пам’ятi всiх святих Церкви Руської», Зокрема в честь саме цього свята сам очiльник цiєї єпархiї, а саме речник УПЦ МП митрополит Климент звершив богослужiння у своєму кафедральному соборi.

Погодьтесь, доволi саркастично виглядають усi цi повiдомлення, як i сама назва свята, на тлi крикливих заяв про повну незалежнiсть вiд рпц. Можна довго дискувати з приводу того, кого вiдносити до святих «Церкви i землi руської», проте, дивує не стiльке сама назва, скiльки факт, того що у так званiй самостiйнiй i незалежнiй «українськiй церквi» за 30 рокiв тiєї ж самостiйностi i незалежностi, на другий рiк повномасштабного росiйського вторгнення, та на перший рiк вiд «повного розриву з рпц», так i не встановлено свята на честь усiх святих саме Української землi!

Щоб пояснити необхiднiсть i важливiсть встановлення такого свята, i на нарватись на критику апологетiв упц мп, наведемо цитати iз роздумiв на цю тему  одного iз найодiознiших iєрархiв цiєї релiгiйної спiльноти, а саме митрополита в Запорiжжi Луки Коваленка.

Так, Лука ще у 2015 роцi, роздумуючи над встановленням дня пам’ятi всiх святих землi української, стверджував, що таке свято допоможе «подолати спокусу побачити у цих урочистостях завуальований нацiоналiзм чи якiсь iмперськi амбiцiї».

Також на його думку, «започаткування Дня Пам’ятi Собору святих, якi просiяли на нашiй Батькiвщинi, є актуальною вимогою сьогодення. День їхньої пам’ятi буде днем єдностi нашої нацiї, днем примирення та єднання всiх у Христi Iсусi»…

Як не дивно, але тодi Луку навiть не хвилювало, i вiн не бачив нiчого поганого в тому  «що багато святих, якi могли б входити до Собору «Всiх святих, у землi Українськiй, що просiяли», вже входять до Собору всiх святих, що в землi Руськiй просiяли»,

Ще бiльш цiкавою i доволi важливою була думка митрополита про iсторичну точку вiдлiку для перелiку святих. «Точкою вiдлiку має бути iсторично визнана дата Хрещення Русi, але при цьому не забути про тих, хто був провiсниками цiєї подiї, як апостол Андрiй Первозванний, свята рiвноапостольна велика княгиня Ольга та iншi» – писав Лука.

Окремо варто наголосити, що навiть рiзнi iсторичнi переформатування в громадянськiй iсторiї,  на думку того ж Луки, могли мати лише «другорядне значення».

I на завершення своїх роздумiв митрополит у Запорiжжi Лука зробив як нiколи правильний i влучний висновок, «що День їхньої пам’ятi (всiх святих землi української – ДФУ) дасть нашiй Церквi новий iмпульс у справi вiдродження та утвердження вiри Православної, вiдновлення нацiонально-iсторичного здорового глузду».

Проте, на жаль, нiхто iз спiвбратiв Луки не прислухався до його думок, та i сам вiн, всупереч своїм же роздумам, у ту ж недiлю, як i всi його колеги святкував пам’ять усiх руських святих.

Ось таке ось лукавство вiд Луки i його священноначалiє, яке хоч i називає себе «українською церквою» проте i далi святкує святих «Церкви i землi Руської». Шкода, але вiд такого лукавства вищих єрархiв страждає чимало свiдомих священникiв i мирян, якi ще поки лишаються у цiй Церквi. Прикро i те, що вiд такої поведiнки вищих єрархiв справа єднання в єдинiй Помiснiй Церквi, в якiй би прославляли усiх святих Української землi, стає ще бiльш далекою вiд реалiй i потреб сьогодення.